Вплив процесів поетонімогенезу, онімізації на формування семантичних та образних властивостей поетонімів. Трансонімізація як засіб формування поетики онімів. Семантика складної ієрархічної структури. Конгенеративна поетика онімів у словосполученнях.
Аннотация к работе
Незважаючи на те, що як засіб поповнення лексичного фонду мови трансонімізація давно привертає увагу вчених, вона недостатньо вивчена як явище художнього мовлення, хоча у практиці роботи літераторів здатність власних назв змінювати свої властивості при застосуванні їх для позначення референтів іншого типу активно експлуатується, що часто дає науково значущі результати. Недостатньо вивчено також вплив інших процесів поетонімогенезу (апелятивації, онімізації та ін.) на формування образних і семантичних властивостей поетонімів. Своєчасність і важливість роботи зумовлена також відсутністю в Україні досліджень структурно-семантичних та стилістичних властивостей пропріальної лексики у творчості французьких поетів та в перекладах їх творів словянськими мовами. Тема дисертаційного дослідження є одним із напрямків наукових досліджень кафедр мовознавства та російської мови Горлівського державного педагогічного інституту іноземних мов, загального мовознавства та історії мови Донецького національного університету й узгоджується з провідною темою роботи кафедр "Актуальні питання сучасної ономастики", у межах якої розглядаються питання поетичної ономастики, східнословянської ономастики, особливостей українських словотвірних моделей (на матеріалі топонімів східнословянського регіону України). Мета й матеріал роботи зумовили використання таких методів та прийомів дослідження: 1) відбір і систематизацію контекстів з поетонімами, їх мовну атрибуцію та інвентаризацію; 2) компонентний аналіз експліцитних та імпліцитних складових семантичної структури поетонімів; 3) контекстний аналіз умов функціонування поетонімів у віршованому тексті; 4) “внутрішній” порівняльно-зіставний аналіз поетонімогенезу в оригінальних творах та в їх перекладах; 5) психолінгвістичну інтерпретацію деяких властивостей “перекладацького почерку”.Вчені, що досліджують поетику з позицій психолінгвістики й розвивають відповідний підхід до семантики, розрізняють три форми значення, притаманні поетоніму: 1) мовне (вербальне, знакове, символічне); 2) предметне значення; 3) рольове значення. Ознаки предметного значення імені, що виникають у звязку з ускладненням характеристики обєкта (персонажа), а також актуалізація пресупозицій оніма призводять до формування контекстної семантики поетонімів. Причому контекст розглядається не тільки як фактор оточення, в якому функціонує поетонім, але й як актуалізатор виражальних можливостей імені. Приділено увагу проблемі, що отримала в літературній ономастиці назву “художня безіменність”, а також актуальній для нашого дослідження проблемі, повязаній з функціонуванням у художньому творі імен з артиклями. У третьому підрозділі “Облігаторне й факультативне в семантиці та поетиці літературного оніма” зроблено спробу визначити, які з компонентів змістової структури поетоніма визначають найважливіші його художні властивості, а які являють собою лише неминуче доповнення та є необовязковими, тобто припускають варіювання, заміну одного компонента іншим.