Аналіз протеїназно-інгібіторного потенціалу та вмісту мономерів білково-вуглеводних комплексів в сполучній тканині пародонта. Дослідження та характеристика тканин пародонта щурів при експериментальному моделюванні виразки шлунка та цукрового діабету.
Аннотация к работе
Поглиблення тяжкості перебігу генералізованого пародонтиту, посилення процесів резорбції альвеолярного відростка повязано з впливом мікроорганізмів та запального процесу на тканини пародонта, внаслідок чого збільшується експресія інтерлейкінів-1,-6, фактору некрозу пухлини - ?, які стимулюють остеокласти та процеси резорбції кісткової тканини (Лоренс Риггз Б., Джозеф Мелтон ІІІ Л., 2000; Поворознюк В.В., Мазур И.П., 2003; Мазур І.П., 2007). За оцінками ВООЗ кількість осіб у світі, які хворіють цукровим діабетом у 2000 році становила 151 млн., до 2010 року кількість хворих сягне 221 млн. В Україні зареєстровано 2,4 % хворих на цукровий діабет. За рішенням Кабінету Міністрів України від 14.01.2009 р. була прийнята концепція державної цільової програми «Цукровий діабет» на 2009-2012 рр. Цукровий діабет призводить до зменшення тривалості життя, зниження його якості, високої інвалідізації (Сибірна Н.О., 2005). Тому одним із можливих способів корекції генералізованого пародонтиту за поєднаного перебігу ульцерогенезу шлунка та цукрового діабету може бути використання донаторів NO та сучасних остеотропних препаратів - антирезорбентів. Для досягнення поставленої мети вирішувалися наступні задачі дослідження: Розробити та впровадити експериментальну модель поєднаного розвитку виразки шлунка та цукрового діабету і на її основі обґрунтувати патогенетичні механізми розвитку патологічних змін в тканинах пародонта щурів.Дослідження виконані на 72 статевозрілих самцях-щурах лінії Вістар масою 170 - 220 г, яким моделювали цукровий діабет (ЦД) шляхом підшкірного введення 5% водного розчину алоксану в дозі 100 мг/ кг та утриманні тварин в стандартних умовах віварію впродовж 7 діб (верифікацію моделювання алоксанового ЦД здійснювали за рахунок моніторингу концентрації глюкози в сироватці крові тварин: для експерименту використовували тварин з рівнем глікемії 11,04 ± 0,57 ммоль/л порівняно з контролем 6,0 ± 0,91 ммоль/л); експериментальну виразку шлунка (ЕВШ) за власнорозробленою методикою, що включала щоденне протягом 12 діб інтрагастральне введення через зонд 10% розчину свіжої жовчі (1 мл/100 г) на фоні дозованого голодування (зменшення стандартного добового раціону на одну третину) та дію хронічного іммобілізаційного стресу за K. Нами встановлено, що у тварин за поєднаного перебігу ЕВШ та ЦД загальна протеолітична активність збільшилась у 3,3 рази в сироватці крові, в мяких тканинах пародонта - у 4,6 разів порівняно з контролем (р<0,05). Такі зміни супроводжувались зниженням активності ?1-антитрипсину в групі ЕВШ та ЦД у сироватці крові та мяких тканинах пародонта у 3 рази та 2,3 рази відповідно порівняно з контролем (р<0,05), що вірогідно відрізнялись від показників антитриптичної активності у групах із парціальним впливом. Нами встановлено, що вміст вільного оксипроліну, який відображає інтенсивність колагенолізу, в мяких тканинах пародонта за ЕВШ збільшився у 5 разів (р<0,05) порівняно з контрольною групою, при ЦД - у 4,3 разів (р<0,05) відповідно, а за поєднаної дії ЕВШ та ЦД - підвищився у 9,4 разів (р<0,05) порівняно з контролем (рис.2). Вміст гексуронових кислот, які є мономерами дисахаридних одиниць глікозаміногліканів сполучної тканини, у мяких тканинах пародонта збільшився у 1,9 разів (р<0,05) у тварин з ЕВШ порівняно з контролем; при парціальному впливі ЦД - збільшився у 1,8 рази (р<0,05) відповідно; у групі ЕВШ та ЦД - у 2,2 рази порівняно з контрольною групою, що свідчить про деполімерізацію протеогліканів.У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі, що виявляється в розкритті механізмів розвитку патологічних змін в тканинах пародонта щурів за умов моделювання експериментальної виразки шлунка та цукрового діабету і на їх підставі обґрунтована експериментальна корекція цих змін за допомогою глутаргіну та фосамаксу. Розвиток патологічних змін у тканинах пародонта за умов моделювання експериментальної виразки шлунка та цукрового діабету характеризується вірогідним зростанням у 4,6 рази загальної протеолітичної активності порівняно з контрольними тваринами на тлі зниження у 1,8 рази активності ?1-антитрипсину; активацією вільнорадикальних процесів - вірогідним підвищенням у 2,3 рази та 1,6 рази вмісту окисномодифікованих білків порівняно з парціальними впливами виразки шлунка та цукрового діабету відповідно; збільшеним у 9,4 рази (Р<0,05) вмістом вільного оксипроліну порівняно з контролем та гексуронових кислот - у 2,3 рази (Р<0,05) відповідно. Глутаргін володіє пародонтопротекторною дією за умов експериментальної виразки шлунка та цукрового діабету, про що свідчить збільшення активності ENOS та вірогідне підвищення у 3,1 рази вмісту нітрит-аніону в мяких тканинах пародонта порівняно з моделлю без корекції; нормалізація протеїназно-інгібіторного потенціалу в мяких тканинах пародонта (зменшення у 3,2 рази (Р<0,05) загальної активності протеїназ та збільшення у 2,9 рази (Р<0,05) активності ?1-антитрипсину в порівнянні з тваринами без корекції), зниже