Життєвий рівень — головна соціально-економічна категорія, що характеризує рівень задоволення основних потреб людей. Характеристика ключових причин поліпшення добробуту населення в губерніях підросійської України напередодні Першої світової війни.
Аннотация к работе
На думку сучасних українських учених, «факти падіння життєвого рівня населення й економічного занепаду в роки війни використовувалися для обґрунтування тези про закономірність і неминучість переходу суспільства від капіталізму до соціалізму». Життєвий рівень є відображенням соціального стану суспільства і характеризується системою кількісних та якісних показників: загальним обсягом споживчих благ, реальними доходами населення, рівнем споживання продовольчих та непродовольчих товарів і послуг, розміром заробітної плати, громадських фондів споживання, умовами праці, тривалістю робочого дня та вільного часу, житловими умовами, розвитком освіти, охорони здоровя, культури та ін. Зайнятість робітників була вищою у промислово-розвинених містах, особливо у Києві, а там, де промисловість не була розвинена, кількість незайнятих залишалась досить значною. Наумов зазначав, що напередодні війни з 572 чол., які відповіли на опитувальну анкету, протягом року без роботи залишився 1 або 0,38% від загальної кількості опитуваних, від 1 до 2 тижнів - 11 (4,18%), від 2 тижнів до 1 місяця - 52 (19,77%), від 1 до 3 місяців - 147 (55,9%), понад 3 - 52 (19,77%). Аналізуючи заробітну плату та доходи представників різних соціальних верств в Україні напередодні війни бачимо, що людей з великими доходами в ті часи було небагато.