Аналіз політичного і культурного життя українців у Галичині наприкінці ХІХ століття. Визначення напрямів громадсько-політичної та культурно-просвітницької діяльності А. Шептицького. Встановлення ролі церкви у навчанні та вихованні підростаючого покоління.
Аннотация к работе
Тривале замовчування та фальсифікація історичних явищ у радянський період не давали змоги обєктивно оцінити процеси, які відбувалися в Україні впродовж її розвитку, в тому числі релігійні. Дослідження актуальне тим, що Церква була і залишається однією з найвпливовіших структур суспільства; від позиції духовного керівництва церкви великою мірою залежить зовнішня її діяльність; УГКЦ під керівництвом Шептицького, починаючи з кінця ХІХ, а особливо з початком ХХ століття, компенсувала українцям відсутність незалежної держави. Попри всю непересічну цінність багатогранної творчої спадщини митрополита Андрея Шептицького, його життя і праця впродовж багатьох років залишалися для широкого загалу маловідомими або й не відомими взагалі. У цьому контексті дослідження багатогранної діяльності митрополита Андрея Шептицького є важливим, має значну наукову цінність, пізнавальне і практичне значення, її результати можуть використовуватися для формування релігійної концепції України. Дослідження проведено в рамках програми наукової роботи історичного факультету Тернопільського державного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка у руслі комплексної проблеми “Україна в контексті європейської історії” (рішення вченої ради Тернопільського педагогічного університету імені Володимира Гнатюка.Неопубліковані джерела, що безпосередньо стосуються цієї проблеми, знаходяться в Центральному державному історичному архіві України у Львові: 358-му фонді (Шептицький Андрій-Олександр, граф, митрополит греко-католицької церкви. За його допомогою вдалося досягнути конкретних результатів, а саме: історіографію з проблеми поділити на основні чотири групи, що відображають позиції науковців, які займалися дослідженням діяльності митрополита Андрея Шептицького: Перша група - наукові та публіцистичні праці сучасників Андрея Шептицького. Наприклад, Г.Цвенгрош у 1991р. видав монографії “Апостольський Престол і Митрополит Андрей Шептицький”, “Митрополит на сторожі держави”, в яких описано політичну платформу архієпископа у час змагання українців за незалежність під час Першої світової війни. У роботі простежено формування нового рівня “спілкування” між митрополитом Шептицьким й українською громадськістю після виходу послання “О квестії соціальній”, що не тільки призвело до солідаризації церкви і народу, а й започаткувало нову програму національного розвитку і визначило місце у ньому духовенства, церкви. Галицькі партійні провідники віддають митрополитові Шептицькому усю заслугу у досягненні порозуміння з польською стороною в питаннях виборчої реформи (1912-1914рр.), яка внаслідок протистояння поляків і українців могла бути зірвана і мати негативні наслідки для Галичини в цілому.