Вплив запровадження християнства на Русі на зміцнення державності, та розвиток духовної культури. Розвиток освіти, літератури, літописання, дзвонової музики, створення визначних пам"яток архітектури. Формування нових тенденцій у образотворчому мистецтві.
Аннотация к работе
Культура Київської держави - яскраве та багатогранне явище, яке стало наслідком тривалого процесу внутрішнього розвитку східнословянського суспільства і увібрало все краще від своїх словянських предків та від світової цивілізації. Запровадження християнства на Русі сприяло зміцненню державності, розповсюдженню писемності, створенню визначних памяток літератури. Під його впливом розвивалися живопис, камяна архітектура, музичне мистецтво, розширювалося і зміцнювалися культурні звязки Русі з Візантією, Болгарією, країнами Західної Європи. Разом з християнством на східнословянських землях були запроваджені церковний візантійський календар, культ “чудотворних” ікон, культ святих.До перекладної літератури входили: богослужбові книги - Святе Письмо, Тріоді, Октоїхи, Мінеї, Требники тощо; житія святих агіографи, патерики - збірники коротких розповідей про ченців, аскетів; кормчі книги - памятки церковного права, церковні статути; філософські твори типу “Шестодневу”; історичні хроніки; гомілетика - урочисті “слова” на церковні свята. Специфіка релігійного змісту, можливості доступу до досягнень світової культури сприяли тому, що, в основному, першими руськими письменниками були священнослужителі київський митрополит Іларіон, митрополит Климент Смолятич, монах-літописець Нестор, єпископи Кирило Туровський та Лука Жидята, дяк Григорій, Ігумен Печерського монастиря Феодосій, ігумен Сильвестр та інші. Основним джерелом викладу філософських, соціальних та морально-етнічних проблем на Русі була Біблія, особливо Новий Завіт. Іншим важливим джерелом древньоруської християнської філософсько-літературної думки була візантійська література, зокрема, патристична - твори так званих “отців церкви”: Василія Великого, Григорія Богослова, Іоанна Дамаскіна, Іоанна Златоуста, Афанасія Александрійського, Єфрема Сірина та інших, а також матеріали перших Вселенських соборів (325 - 787 рр.). Для характеристики епохи виникнення оригінальної літератури Київської Русі найкраще підходить афоризм з “Євангелія від Іоанна”: “Спочатку було слово”.Розвивалася в Київській Русі освіта. Освіченими були багато представників влади - князів, правителів, воєвод: Ярослав Мудрий, Володимир Мономах, Рюрик Ростиславович та ін. Літопис свідчить, що Володимир Святославич відкрив у Києві школу, де навчалися князівські і боярські діти. Були відомі на Русі й твори античних філософів - Геродота, Сократа, Платона, Піфагора, Аристотеля, Аврелія. Осередками освіти були церкви та монастирі, які сприяли розвиткові літератури та мистецтва.Запровадження християнства на Русі справило великий вплив на розвиток камяної, архітектури. Це був хрестовокупольний храм з трьома нефами, оточений галереями, прикрашений мозаїкою, фресками, коштовними чашами, іконами. У середині ХІ ст. зявилися перлини давньоруського зодчества - Софійські собори у Києві, Новгороді, Полоцьку. Вони поєднали в собі візантійський і місцевий типи будівель, елементи розпису балканських художників давньоруської деревяної архітектури деякі романські традиції, наприклад, наявність двох веж на західному фасаді. Риси самобутнього древньоруського мистецтва яскраво проявилися у Софійському соборі у Києві - найвидатнішій архітектурній споруді Київської Русі, що збереглася до нашого часу.Процес поширення і утвердження християнства на Русі супроводжувався формуванням нових традицій у образотворчому мистецтві. В міру того як давньоруський іконопис набував самостійного розвитку, традиції візантійської іконографії послаблювалися, створювалися самобутні, яскраві шедеври церковного живопису. Першими вітчизняними живописцями були ченці Києво-Печерського монастиря Аліпій (Алімпій) і Григорій, які навчалися іконописного мистецтва у візантійських майстрів. На мечах з великого майстерністю зображувалися спіралі, підкови, кола, хрести тощо. Спочатку церковні ієрархи намагалися чинити опір народним пісенним мотивам, але згодом на Русі утвердився такий церковний спів, основі якого був відомий київський знаменний розспів, тісно повязаний з мотивами народних обрядових пісень.Запровадження християнства на Русі справило великий вплив на розвиток її культури. Воно зміцнило державну єдність, освятило владу великого князя, сприяло поширенню писемності, створенню перших шкіл і бібліотек.
План
ЗМІСТ
ВСТУП
1. РОЗВИТОК ЛІТЕРАТУРИ. ЛІТОПИСАННЯ
2. ВПЛИВ ХРИСТИЯНСТВА НА РОЗВИТОК ОСВІТИ В КИЇВСЬКІЙ РУСІ
3. РОЗВИТОК АРХІТЕКТУРИ
4. ФОРМУВАННЯ НОВИХ ТЕНДЕНЦІЙ У ОБРАЗОТВОРЧОМУ МИСТЕЦТВІ. ДЗВОНОВА МУЗИКА
ВИСНОВОК
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
Вывод
Запровадження християнства на Русі справило великий вплив на розвиток її культури. Воно зміцнило державну єдність, освятило владу великого князя, сприяло поширенню писемності, створенню перших шкіл і бібліотек. Після прийняття християнства розширилися політичні, економічні та культурні звязки з багатьма європейськими державами, насамперед з Візантією, Болгарією, Польщею, Угорщиною, Чехією, Німеччиною, Римом та скандинавськими державами.
Християнство на Русі справило великий вплив на розвиток камяної, архітектури. Першого камяного церквою на Русі булл Десятинна церква, побудована у Києві в 989-996 рр.
Києво-Печерський монастир є чудовою памяткою архітектури, де поєднується візантійське і руське архітектурне мистецтво.
Давньоруський іконопис набув самостійного розвитку, традиції візантійської іконографії послаблювалися, створювалися самобутні, яскраві шедеври церковного живопису.
Осередками освіти в Київській Русі стали церкви та монастирі, які сприяли розвиткові літератури та мистецтва.
Список литературы
1. Богдан Лановик, Микола Лазарович. “Історія України ”.- Тернопіль “Економічна думка”, - 2000р.
2. В.Ю. Король. “Історія України ”.- Київ ВЦ “Академія ”,-1999р.
3. Дмитро Дорошенко “Нарис Історії України”. В2-ХТ. Т-1. - Видавництво “Дніпрова хвиля” -Мюнхен .“Глобус” Київ,1991р.
4. Літопис найважливіших подій культурного життя в Україні. Дзюба Олена Миколаївна Павленко Ганна Іванівна.