Благодійність в Стародавній Русі. Соціальна діяльність християнських організацій. Принципи та методи дослідження християнства і його ролі у розвитку добродійної діяльності. Історія благодійності в Україні. Християнська демократія як ідеологія, її суть.
Аннотация к работе
У різні епохи проблема благодійності, по суті залишаючись передусім політико-правовою проблемою, разом з тим залежала від розстановки соціальних сил у конкретній державі, рівня загальнолюдської культури і суспільної свідомості, ролі традицій, набувала домінуючого релігійного, етичного або філософського звучання. Суспільний розвиток кожної країни закарбував у своїй памяті явища, які несуть не лише історичне навантаження, а й високі морально-духовні якості, свідчать про етичні норми людей, характеризують пріоритети розвитку суспільства. Традиція допомоги людям похилого віку, інвалідам, сиротам, людям, які опинилися в біді і не можуть її самостійно перебороти, - це невідємна частина моральної культури, суспільних норм багатьох цивілізацій. В російській мові у відношенні соціальної допомоги виник спеціальний термін - піклування, дієслівна форма якого «прізреть» означає «опікати», «піклуватися про когось», «наглядати за кимось». Закрита система піклування - це спеціалізовані благодійні заклади, діяльність та утримання роботи яких регламентовані законами, надають допомогу ціле направлено та постійно (притулки, богадільні, лікарні, будинки інвалідів, робітні будинки і т.д.).Римляни почали захоплюватися деякими східними богами. Воно виникло в Палестині, яка в 63 р. до н.е. стала римською провінцією Іудея і населення якої, як й інші народи, прагнуло звільнитися від римського гніту. Можливо, що сам Ісус був одним з таких проповідників Євангелія (в перекладі з грецької - «добра звістка»), де описується біографія Христа, розповідається про його служіння людям, чудеса, які він творив, мученицьку смерть на хресті і воскресіння з мертвих. Нові принципи знайшли відгуки серед тих, хто страждав і був пригноблений, насамперед серед рабів, які вірили, що в Царстві Небесному Бог воздасть справедливо і добрим, і злим. Починаючи з ІІ ст. діяла в самій християнській громаді «прикладна практика», на думку дослідників, поступово уступає місце благодійній діяльності, направленій за її межі, - так складаються основні форми допомоги поза християнської громади.6), вказує, що в Україні є право, зокрема, створювати і утримувати відповідні благодійні й гуманітарні установи і просити й отримувати для окремих осіб та організацій добровільні фінансові чи інші пожертви.[13, с. Поняття «благодійність» з наукової точки зору трактується по-різному. На думку Брокгауза і Єфрона, благодійність виявляється в матеріальній допомозі нужденним, лікуванні бідних, хворих, вихованні сиріт, безпритульних дітей і призрінні людей похилого віку, інвалідів, недієздатних до праці.[18,с.783] Ідеї милосердя, гуманності і практика благодійності були відомі стародавнім євреям, про що свідчить Старий Заповіт - релігійна і культурна памятка, яку визнавали і християни. Аналіз біблейських текстів і старозаповітної традиції показує, що вже на початку другого тисячоліття до н.е. євреї, як і інші спорідненні їм семітські племена Аравії і Палестини, мали уявлення про благодійність.Ідеї допомоги, підтримки та захисту нужденним, на території місця проживання східних та західних словян, як і всюди у світі, почали зароджуватися у стародавній період. Інстинкт самозбереження, з самого початку притаманне суспільній людині, підказував йому, що вижити можливо тільки разом, в умовах взаємодопомоги та взаємопідтримки. В наступному, з укріплення та розповсюдженням християнства, у свідомість словян все більше проникали та затверджувались уявлення про призріння та милосердя до ближнього. Спостерігається прямий звязок між розповсюдженням в Стародавній Русі в цей період писемності, разом з нею християнської літератури, ствердженням у створенні нашими предками уявлень про любов до ближнього, про християнське милосердя.[6, ст. Праці мислителів церкви надали визначальний вплив на суспільну свідомість у справі становлення теорії та практики допомоги та підтримки потребуючим.Всенародний рух за відновлення незалежності України був зумовлений не лише прагненням до відновлення історичної справедливості, але й нагальною потребою покращення державної системи влади і політичних інститутів, що на той час склалися, у яких переважало матеріальне над духовними, річ над особистістю, техніка над етикою, стратегічні й тактичні помилки від самого початку розбудови Української державності призвели до глибокої соціально-економічної, політичної і морально-етичної кризи в суспільстві. Пошуки шляхів виходу з неї активізують інтерес до вивчення ідеологічних засад, практики діяльності зокрема європейських партій, союзів, громадських організацій стосовно різних сфер людського буття не лише дослідників-науковців, але й політиків. Основою її ідеології стали принципи відповідальності перед іншими людьми, насамперед власною родиною, найближчим оточенням, постулати соціального вчення Римсько-католицької церкви - єдиної християнської деномінації, яка проголошувала це вчення завжди, особливо це спостерігається протягом останніх десятиліть.[27] Проголошуючи обовязком влади втручатися в економічну сферу з метою забезпечення д
План
ЗМІСТ
Вступ
Розділ 1 Історико-методологічні аспекти дослідження християнства і його ролі у розвитку добродійної діяльності
1.1 Історія дослідження Християнства
1.2 Визначення основних понять дослідження християнства і його ролі у розвитку добродійної діяльності: «Соціальна робота», «Благодійність», «Релігія», «Соціальна допомога»
1.3 Принципи та методи дослідження Християнства і його ролі у розвитку добродійної діяльності
Розділ 2 Теоретичні аспекти дослідження Християнства і його ролі у розвитку добродійної діяльності
2.1 Благодійність в Стародавній Русі
2.2 Соціальна діяльність християнських організацій