Дослідження постулатів гуманістичного прагматизму, соціальних і філософських концепцій якого розглядаються у світлі їх актуальності в процесі демократичних перетворень, консолідації суспільства і побудови гармонійного суспільного консенсусу в Україні.
Аннотация к работе
На цьому тлі зростає позитивна роль світоглядних засад гуманістичного прагматизму, що орієнтовані на людину, як на творця реальності. Сучасне дослідження постулатів гуманістичного прагматизму базується на науковому спадку його творців Ч.С.Пірса, У.Джеймса, Ф.К.С.Шиллера, Дж.Дьюї, їхніх сучасників, опонентів і послідовників, головним чином у США, Англії, Франції та Італії. Дослідження було здійснено з метою відзначити характер, ступінь та напрями впливу гуманістичного прагматизму на розвиток сучасного суспільства, що вимагало аналізу аргументації фундаментальних принципів гуманістичного прагматизму на тлі філософських дискусій і рефлексій ХХ - ХХІ століть. Ця мета передбачала спробу критичного осмислення їхнього вкладу в теорію і практику прагматизму та оцінку значимості внеску концепцій гуманістичного прагматизму в духовне буття сучасного суспільства і побудови на цій основі уявлення про їхню придатність в пошуку світоглядних основ стратегії реформування сучасного українського суспільства. Поставлена мета обумовила необхідність вирішення наступних завдань дослідження на основі аналізу соціально-філософських витоків гуманістичного прагматизму: - відокремити і дослідити концептуальні основи гуманістичного прагматизму;У першому розділі “Концептуальні основи гуманістичного прагматизму” розглянуто і критично проаналізовано становлення і подальший розвиток гуманістичного прагматизму. “Соціально-філософські витоки гуманістичного прагматизму” наочно показано, що дослідження теоретичного спадку ідей філософії гуманістичного прагматизму класичного періоду дає змогу побачити історичні витоки багатьох сучасних концептів та їхню значущість для становлення української філософії. Поява еволюційного вчення Ч.Дарвіна сприяла укріпленню впевненості прагматистів-класиків у тому, що людина, як частина природного світу, повинна створити свої власні переконання й віру, на підставі яких вона має визначити значення і цілі своєї реальності. В аналізі філософських концепцій гуманістичного прагматизму автор виходить із розуміння, що кожна людина, у міру своїх можливостей, талантів і очікувань, але дуже реально, робить свій внесок у перетворення оточуючої реальності, природної і соціальної. “Гуманістичний метод визначення істини” аналізується аргументація постулату гуманістичного прагматизму про мінливий, пластичний характер істини, ознаки і значущість якої змінюються залежно від багатьох історичних, особистих, і суспільних чинників.