Розгляд проблем виробництва тваринницької продукції. Розробка заходів щодо підвищення її економічної ефективності. Аналіз пропозицій для стабілізації виробництва тваринницької продукції в умовах трансформації виробничої структури аграрних підприємств.
Аннотация к работе
Трансформація економіки України до ринкових відносин зумовлює необхідність перегляду підходів до прискорення шляхів відновлення та інноваційного розвитку мясо-молочного скотарства, адже для збалансованого харчування та підвищення працездатності населення продовольчі продукти повинні бути високої якості і в широкому асортименті. Це вимагає комплексного відродження тваринницької галузі, для якої необхідні значні кошти для оновлення матеріально-технічної бази, закупівлі високопродуктивних тварин.Тваринництво стало збитковою галуззю, що сприяло скороченню виробництва продукції [1; 2]. На початок незалежності України поголівя корів в усіх категоріях господарств становило 8 378,2 тис. голів, обсяги виробництва молока досягли 24 508,3 тис. т (472,3 кг на одну особу), а виробництво мяса всіх видів становило 4 357,8 тис. т, (84,0 кг на одну особу) [3]. Так, станом на 1 січня 2015 р. обсяги виробництва молока скоротилися до 11 132,8 тис. т, виробництво на одну особу - до 258,9 кг, виробництво мяса (у забійній вазі) - 2359,6 тис. т і 54,9 кг відповідно. Навіть господарствам, які протягом останніх років постійно збільшували його виробництво, не вдалося компенсувати загальне зменшення обсягів виробництва молочної продукції. Проте, незважаючи на загальне зменшення обсягів виробництва молока, господарства населення залишаються основними його виробниками, їх частка становить 89,0% загального обсягу виробленого молока всіма категоріями господарств області в 2014 р., тоді як у 1990 р. їх питома вага становила 38,9%.Проведене дослідження основних чинників виробництва мясо-молочної продукції засвідчує про низький рівень розвитку цього сегменту вітчизняної аграрної сфери. Низькі реалізаційні ціни на сільськогосподарську продукцію не забезпечують покриття витрат виробництва, призводять до скорочення поголівя худоби та птиці у сільськогосподарських підприємствах.
Вывод
Тваринництво є важливою сільськогосподарською галуззю, що виробляє близько половини валової продукції, забезпечує населення важливими продуктами харчування.
Сповільнення темпів розвитку галузі почалося на початку 90-х років минулого століття, що призвело до скорочення кількості поголівя худоби в сільськогосподарських підприємствах, ліквідації державної підтримки, а лібералізація цінової політики сприяла значному диспаритету цін на сільськогосподарську та промислову продукцію. Внаслідок таких дестабілізуючих процесів у галузі сільськогосподарські підприємства погіршили показники господарської діяльності. Тваринництво стало збитковою галуззю, що сприяло скороченню виробництва продукції [1; 2].
Молочне скотарство - тваринницька галузь, яка тривалий час розвивалася шляхом розширеного відтворення, опинилася у скрутному становищі. На початок незалежності України поголівя корів в усіх категоріях господарств становило 8 378,2 тис. голів, обсяги виробництва молока досягли 24 508,3 тис. т (472,3 кг на одну особу), а виробництво мяса всіх видів становило 4 357,8 тис. т, (84,0 кг на одну особу) [3].
Значна частина сільськогосподарських підприємств практично повністю ліквідували молочне поголівя. Так, станом на 1 січня 2015 р. обсяги виробництва молока скоротилися до 11 132,8 тис. т, виробництво на одну особу - до 258,9 кг, виробництво мяса (у забійній вазі) - 2359,6 тис. т і 54,9 кг відповідно. Низька ефективність виробництва сприяла підвищенню собівартості виробленої продукції.
Важко не погодитись із думкою проф. Пархомця М.К., який зазначає, що собівартість тваринницької продукції залишається високою і має тенденцію до суттєвого зростання. Головним напрямом зниження собівартості продукції та підвищення економічної ефективності галузі тваринництва є зростання продуктивності тварин та концентрації тварин, чітко простежується закономірність зниження собівартості продукції, зростає якість тваринницької продукції, і на цій основі збільшаться ціни реалізації та дохідності тваринництва [4, с. 99].
Негативний стан мясо-молочного тваринництва характерний для усіх регіонів України, включаючи і Тернопільську область (табл. 1). Аналіз статистичних даних свідчить, що в усіх категоріях господарств області поголівя ВРХ знизилось в 5,7 рази, тоді як у сільськогосподарських підприємствах - у 22,6 рази, в господарствах населення - у 2,1 рази. Тільки за 2014 р. порівняно із 1990 р. поголівя корів зменшилося на 203,5 тис. голів, у тому числі в сільськогосподарських підприємствах - на 155,3 тис. голів, в господарствах населення - на 48,2 тис. голів.
Таблиця 1 Динаміка поголівя худоби та птиці в господарствах Тернопільської області (на кінець року, тис. голів)
Показники 1990 р. 2000 р. 2010 р. 2014 р.
Сільськогосподарські підприємства
Велика рогата худоба, 664,1 132,4 26,6 28,4 у тому числі корови 165,4 37,9 9,0 10,1
Свині 296,6 38,5 109,3 181,7
Вівці та кози 143,7 0,4 0,4 0,5
Птиця 1324,8 108,6 760,5 1455,5
Господарства населення
Велика рогата худоба, 286,6 255,1 155,8 134,9 у тому числі корови 137,9 155,6 102,9 89,7
Свині 330,9 238,2 260,4 244,8
Вівці та кози 9,6 15,6 10,8 12,3
Птиця 3930,7 4034,6 3576,2 3563,2
Джерело: [5]
Зміни в чисельності поголівя корів вплинули на скорочення обсягів виробництва молока, яке відбулося переважно за рахунок сільгосппідприємств. Навіть господарствам, які протягом останніх років постійно збільшували його виробництво, не вдалося компенсувати загальне зменшення обсягів виробництва молочної продукції. Обсяг виробництва молока в 2014 р. у господарствах усіх категорій порівняно із 1990 р. знизився на 41,6%, у сільськогосподарських підприємствах - на 89,3%, а в господарствах населення він зріс на 35,7%. Загалом, за останні 25 років спостерігається тенденція до зниження виробництва молока в середньому на 1,7% щорічно. економічний аграрний тваринницький
Позитивним є те, що поряд зі скороченням поголівя спостерігається ріст молочної продуктивності в розрахунку на одну корову. За досліджуваний період помітно зросла продуктивність корів у господарствах населення (з 2 285 кг у 1990 р. до 4 769 кг у 2014 р.) у сільськогосподарських підприємствах із 2 930 кг до 5 469 кг відповідно.
Проте, незважаючи на загальне зменшення обсягів виробництва молока, господарства населення залишаються основними його виробниками, їх частка становить 89,0% загального обсягу виробленого молока всіма категоріями господарств області в 2014 р., тоді як у 1990 р. їх питома вага становила 38,9%. Зменшення обсягів виробництва молока вплинуло на обсяги виробництва молокопродуктів та їх споживання в розрахунку на одну особу.
Що стосується мясного скотарства, то воно є однією із небагатьох галузей тваринництва, яка, незважаючи на заходи державної підтримки, як і в дореформений період, так і в ринкових умовах, розвивалась екстенсивним шляхом, унаслідок чого виробництво продукції було нестабільним і мало тенденцію до скорочення. Особливо гостро це проявляється з переходом аграрної сфери на ринкові засади господарювання. У цей період відбулося різке скорочення поголівя в традиційних для України регіонах розведення ВРХ.
Як зазначає акад. Саблук П.Т., «у тваринництві залишається проблемною незабезпеченість потреби населення в продуктах галузі, низька продуктивність худоби внаслідок незбалансованої, а часто і недостатньої годівлі тварин, руйнування великої кількості тваринницьких ферм і комплексів, що веде до зростання собівартості продукції» [6, с. 72].
Так, виробництво мяса всіх видів (у забійній вазі) у 2014 р. становило 53,9 тис. т порівняно із 123,3 тис. т у 1990 р., що становить, відповідно, 50,3 кг та 105,1 кг на одну особу. Найбільш ефективним напрямом у вирішенні питання ефективного розвитку галузі є спеціалізація і концентрація виробництва, переведення мясного скотарства на ресурсозберігаючі технології, які сприяють підвищенню продуктивності ВРХ мясних порід при максимальному врахуванні особливостей тварин та природно-економічних умов регіонів.
Чисельність корів є важливим факторним показником, від якого у значній мірі залежать обсяги виробництва яловичини. У 2014 р. в усіх категоріях господарств області обсяг виробництва яловичини становив 13,6 тис. т, що в 5,6 разів менше, ніж у 1990 р. Даний вид мясної продукції виробляється в основному у фермерських господарствах та господарствах населення.
Для збільшення виробництва яловичини сільгоспвиробникам необхідно нарощувати поголівя корів, застосовувати інтенсивне вирощування і відгодівлю молочного стада в усіх господарствах різних форм власності, поглибити спеціалізацію виробництва.
Вагоме значення для збільшення виробництва яловичини мають генетичне поліпшення продуктивних якостей тварин, покращання селекційної роботи, впровадження збалансованих кормових раціонів годівлі відповідно до породи та віку тварин із додаванням комплексу вітамінів та кормових добавок, оптимальні строки забою тварин.
На сучасному етапі реформування аграрної економіки значні обсяги виробництва мяса зосереджені в господарствах населення (58,1% загального обсягу), а система реалізації їхньої продукції не упорядкована. Посередники скуповують худобу за низькими цінами, що призводить до негативних наслідків. Мясопереробні підприємства знаходяться в критичному стані, практично припинили свою діяльність.
Виходячи із такого становища, проф. Пуцентейло П.Р. наголошує, що низький рівень ефективності тваринництва зумовлений диспаритетом цін та скороченням державного фінансування і підтримки галузі. В аграрному секторі відбулись структурні зміни в чисельності поголівя великої рогатої худоби між сільськогосподарськими підприємствами і господарствами населення. Особливо кризове становище склалося в сільськогосподарських підприємствах. Якщо основна частина поголівя ВРХ до 1991 р. була зосереджена саме в сільськогосподарських підприємствах, то в подальшому поголівя почало швидко скорочуватись. Причинами цього були відсутність обігових коштів та значна заборгованість, що спонукали господарства проводити розрахунки худобою, низький рівень ветеринарно-профілактичної роботи, що призводить до загибелі і вимушеного забою тварин [7, с. 153].
У даний час більшість продукції тваринництва виробляється господарствами населення та фермерськими господарствами. Тому в цих господарствах необхідно розробити заходи щодо адаптації виробничих потужностей товаровиробників до умов ринку, адже вони є стабілізуючою формою господарювання, що стримує спад виробництва продукції та забезпечує розвиток сільської місцевості. Тут доцільно використати переваги сучасних технологій вирощування сільськогосподарських тварин.
Виробництво свинини (у забійній вазі) в усіх категоріях господарств області в 2014 р. становило 28,4 тис. т, що становить 52,7% від загального обсягу виробництва мяса в області.
Поголівя свиней у всіх категоріях господарств області порівняно із 1990 р. скоротилось на 19,1% і становило в 2014 р. 426,5 тис. голів. Збільшення відбулося лише у фермерських господарствах, яке склало 10,2 тис. голів порівняно з 0,9 тис. голів у 1995 р. [5].
На сьогоднішній день основним завданням поряд зі збільшенням обсягів виробництва свинини є зниження затрат праці та коштів на одиницю продукції. Виходячи з цього, стратегічними заходами розвитку галузі свинарства має стати впровадження у виробництво чіткої системи племінних і товарних господарств, зміцнення кормової бази, підвищення якості кормів, формування свинарських ферм і комплексів раціонального розміру (12-24 тис. голів), зниження собівартості продукції свинарства на основі розробки екологічно безпечних, енерго- та ресурсозберігаючих технологій тощо [9-11].
Вартим наслідування та повчальним для вітчизняних товаровиробників мяса та молока має стати досвід країн ЄС, де проблема забезпечення населення цими продуктами вирішується за рахунок інтенсивних технологій утримання скотарства, в якому основних забезпечуючим елементом аграрного сектору ЄС є велика рогата худоба. Тому використання зарубіжного досвіду та передових технологій позитивно вплине на розвиток вітчизняного тваринництва. Виробництво та споживання яловичини і телятини в країнах ЄС у 2011 р. становило понад 8 млн. т. Зростання чисельності населення за останні 20 років у цих країнах призвело до збільшення споживання мяса на душу населення на 30%.
Значна частина виробництва яловичини в країнах ЄС базується на використанні телят із молочного стада, що доповнюють забоєм старих, вибракуваних молочних корів, тому зниження виробництва в молочному секторі є однією з головних причин падіння обсягів виробництва яловичини в країнах ЄС.
Розміри та способи виробництва яловичини змінюються як між країнами, так і всередині країн ЄС, залежно від географічного розташування та наявних ресурсів, кормової бази [12].Проведене дослідження основних чинників виробництва мясо-молочної продукції засвідчує про низький рівень розвитку цього сегменту вітчизняної аграрної сфери. Низькі реалізаційні ціни на сільськогосподарську продукцію не забезпечують покриття витрат виробництва, призводять до скорочення поголівя худоби та птиці у сільськогосподарських підприємствах. Унаслідок дестабілізуючих процесів в аграрному секторі економіки всі сільськогосподарські підприємства, які займалися виробництвом тваринницької продукції, погіршили показники господарської діяльності.
Вивести із кризового становища підприємств - виробників мясної та молочної продукції можна лише за умови підвищення інтенсивності ведення мясо-молочного тваринництва як сільськогосподарських підприємствах, так і в господарствах населення.
Позитивні зрушення у виробництві цієї продукції можна отримати, здійснивши низку першочергових заходів: - забезпечити диференційовану фінансову підтримку виробникам мясної та молочної продукції;
- розробити гнучку, дієву систему пільгового кредитування для розвитку тваринництва;
- всесторонньо сприяти створенню та модернізації існуючих виробництв у високотоварні господарства;
- запровадити мінімальні закупівельні ціни на сільськогосподарську продукцію з метою отримання виробниками прибутку для розширеного відтворення.
Список литературы
1. Гайдуцький П.І. Про основні засади реформування системи державної підтримки сільського господарства та сільської території / П.І. Гайдуцький // Економіка АПК. - 2005. - № 11. - С. 43-50.
2. Лузан Ю.Я. Аспекти підвищення продуктивності виробництва в АПК. / Ю.Я. Лузан // Продуктивність агропромислового виробництва. - 2006. - № 4. - С. 21-25.
3. Сільське господарство України-2014: стат. зб. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http:// www.ukrstat.gov.ua.
4. Пархомець М.К. Організаційно-економічний механізм підвищення дохідності сільськогосподарських підприємств регіону: теорія, методика, практика: [монографія] / М.К. Пархомець, В.В. Гудак - К., 2014. - 256 с.
5. Статистичний щорічник Тернопільської області за 2014 рік: стат. зб. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.te.ukrstat.gov.ua.
6. Організаційно-економічна модернізація аграрної сфери: наукова доповідь / За ред. акад. НААН П.Т. Саблука. - К.: ННЦ ІАЕ, 2011. - 342 с.
7. Пуцентейло П.Р. Конкурентоспроможність мясного скотарства України: теорія і практика: [монографія] / П.Р. Пуцентейло. - Тернопіль: ТНЕУ, 2011. - 420 с.
8. Конюнктура та перспективи світових аграрних ринків: [монографія] / І.М. Волкова, О.М. Варченко, В.Є. Данкевич [та ін.]; під. ред. Т.О. Зінчук. - К.: Центр учбової літератури, 2013. - 672 с.
9. Месель-Веселяк В.Я. Напрями забезпечення конкурентоспроможності аграрного виробництва / В.Я. Месель-Веселяк // Економіка АПК. - 2009. - № 10. - С. 7-14.
10. Молдаван Л.В., Шубравська О.В. Інвестиційні пріоритети у сфері розвитку агропромислового виробництва України та механізми їх реалізації / Л.В. Молдаван, О.В. Шубравська // Економіка України. - 2015. - № 4. - С. 78-87.
11. Пасхавер Б.Й. Концентрація та ефективність сільського господарства / Б.Й. Пасхавер // Економіка АПК. - 2013. - № 1. - С. 16-23.
12. Станько В.Ю. Європейські тенденції розвитку мясного скотарства / В.Ю. Станько // Збірник наукових праць Таврійського державного агротехнологічного університету (економічні науки). - Мелітополь, 2012. - № 2 (18). - Т. 1. - С. 361-367.