Фіскальна політика теж тісно пов"язана з держбюджетом, але у неї при цьому свій особливий (податковий)"акцент". Податково-бюджетна політика. Фіскальною можна назвати політику держави в області податків як головного джерела доходів державного бюджету.
Аннотация к работе
Згідно Закону України "Про систему оподаткування" під податком і збором (обовязковим платежем) до бюджетів та до державних цільових фондів слід розуміти обовязкових внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування. До податкової системи кожної країни належать субєкти оподаткування, тобто ті, хто сплачує податки, - фізичні особи та юридичні особи (підприємства), та обєкти оподаткування - прибуток підприємств, заробітна плата, вартість майна, виторг фірми, кількість землі тощо. Наприклад, податкова ставка величиною 13% для прибуткового податку з громадян означає, що за доходу у 1000 гривень цей дохід розподіляється так: 130 гривень - державі, 870 - утримувачеві доходу. Прямими називають податки, що стягуються безпосередньо з одержувачів доходів (індивідуальний прибутковий податок) або власників майна (податок на власність або помайновий податок). Їх ще інколи називають фіскальними монопольними податками, оскільки виробництво товарів, що ними обкладаються, часто є монополією держави. б) універсальні акцизи представляють собою податки на загальну вартість товарів і послуг, що реалізуються (наприклад, так звані податок з продажів, податок на додаткову вартість та ін).Коли ж сукупні видатки більші, ніж реальний ВВП (С I > Y), відбувається вилучення інвестицій із запасів (їхні зміни є відємною величиною). Інакше кажучи, коли запаси зменшуються, підприємства у короткостроковому періоді пристосовуються до відсутності рівноваги між сукупними видатками і обсягом виробництва шляхом збільшення виробництва й зайнятості. Коли сукупні видатки менші, ніж реальний ВВП (С I <Y), інвестиції у запаси зростають (зміна у запасах є додатною величиною). За даного обсягу ВВП щорічні прирости виробництва й видатків перебувають у рівновазі. Вони включають: 1) видатки на товари та послуги; 2) оплату праці працівників бюджетних установ; 3) нарахування на заробітну плату; 4) придбання предметів постачання і матеріалів; 5) витрати на відрядження; 6) оплату послуг бюджетних установ; 7) оплату комунальних послуг та енергоносіїв; 8) виплату процентів; 9) трансфертні платежі органам державного управління.