Психологічний аналіз поняття вольових порушень дитячого віку. Методика й організація дослідження розвитку вольових якостей; тести "соціальна сміливість", "визначення сили волі", "сором"язливість"; методика Е. Ільїна та Є. Фещенко "самооцінка терплячості".
Актуальність дослідження полягає у тому, що на сьогоднішньому етапі розвитку психології воля та вольові порушення займають вагоме місце. Особливу увагу приділяють також і дитячому віці. Леонтьєв та ін - вони виявили критерії прояву волі, ступені розвитку й умови на яких вона виявляється. Вольові якості у роботах дослідників найчастіше розглядаються як відносно стійкі, незалежні від конкретної ситуації психічні утворення, що засвідчують досягнутий особистістю рівень свідомої саморегуляції поведінки, її володіння собою. Існує велика кількість різних класифікацій вольових якостей.Звідси видно, що найчастіше воля розуміється як певне свідоме прагнення людини діяти тим чи іншим чином і певних ситуаціях, навіть всупереч певним зовнішнім чи внутрішнім чинникам. І таким чином процеси як би розділилися на дві групи: мимовільні (до них відносяться автоматичні, інстинктивні, імпульсивні дії, тобто дії за прямим спонуканням, дії під впливом афекту, пристрасті) і навмисні, довільні, тобто цілепідпорядкування. Перше - це фацер, тобто дія; друге - це нон-фацер, бездіяльність - дуже важко, виявляється, утримуватися від дії. Якщо за метою стоїть позитивний мотив, то людина діє енергетично (тобто по витраченому часу, силі, обсягом роботи, який треба провести) знаходиться у відомому співвідношенні з силою мотивації, точніше - мотиву. Проста альтернатива: позитивний мотив - дія йде, негативний мотив - дія не йде.Вона виявляється в порушенні довільної регуляції рухів, дій і поведінки в цілому [55]. У дітей рідко спостерігається ступор з повною нерухомістю, більш характерні його часткові прояви у вигляді рудиментарних ознак загальмованості і епізодичного утримування однієї якої-небудь пози (застигання з ложкою, піднесеної до рота, з піднятою рукою при одяганні і т. д.). Підвищена активність волі спостерігається у осіб цілком нормальних, у яких імпульси до руху викликають нервовий розряд так швидко, що струм, який затримує рух не встигає виникнути. Рухове збудження проявляється або в прагненні до руху, або в більш-менш доцільних діях. Сюди відносяться: ехопраксія - копіювання жестів і рухів оточуючих, ехолалія - повторення почутих слів і речень, негативізм (активний чи пасивний) - опір впливам ззовні, мутизм - відмова від мови, стереотипія - повторення одних і тих же рухів або дій, каталепсія, або воскова гнучкість, - збереження хворим доданої йому пози, патологічна сугестивність - беззаперечне підпорядкування інструкціям оточуючих [19, с.161-162].Під час проведення дослідження використовувалися такі методики: “дослідження розвитку вольових якостей”, “соціальна сміливість”, тест “визначення сили волі”, методика Е. Їх розподіл відбувався таким чином: відповіді “а” приписувалися 2 бала, “б” - 1 бал, “в” - 0 балів. Наявність 31 бала і вище свідчить про наявність високого розвитку вольових якостей, 21-30 балів - середній рівень, 10-20 - низький рівень, менше 10 балів говорить про те, що вольові якості є несформованими. Обробка полягає у тому, що відповідям “а” і “в” нараховується по 2 бали, за відповіді “б” - 1 бал. Оцінювання результатів проводиться таким чином: відповіді «так» присвоюється 2 бали; відповіді «не знаю» - 1бал; «буває» - 1 бал; «ні» - 0 балів.Серед учнів 3-Б класу високий показник було виявлено у 20%, середній у 36%, низький - у 5%. На графіку 2.2.1 можна побачити, що обох класах найбільше учнів мають середній результат, а найменше - низький. Переважання показників високого і середнього рівня у школярів обох класів свідчить про високу розвиненість вольових якостей у дітей, їх високу здатність володіти собою і свідомо регулювати свою поведінку в залежності від обставин. У 3-А класі високий рівень було виявлено у 8% дітей, середній рівень - у 26% дітей, і низький рівень у 3% учнів від усієї вибірки. Як видно із даного графіка у дітей А класу найбільші показники представлені середнім рівнем розвитку сили волі, на відміну від дітей Б класу, де 40% учнів мають високий рівень її розвитку.Найчастіше школа допомагає дітям розвинути вольові якості такі як: витримка, стриманість, терпіння, розвиває силу волі, дитина навчається довільному запамятовуванні, зникає розсіяність і зявляється конкретна мета та план її досягнення з покроковим його виконанням. Під час емпіричного дослідження був проведений ряд методик, серед яких: “дослідження розвитку вольових якостей”, “соціальна сміливість”, тест “визначення сили волі”, методика Е. За допомогою методики “дослідження розвитку вольових якостей” було вивчено, що високий рівень розвитку вольових якостей відображений у 28% досліджуваних, середній у - 56%, низький - у 13%. Серед учнів 3-Б класу високий показник було виявлено у 20%, середній у 36%, низький - у 5%. З допомогою тесту “Визначення сили волі” було виявлено, що у 3-А класі високий рівень наявний у 8% дітей, середній рівень - у 26% дітей, і низький рівень у 3% учнів від усієї вибірки.Уважно прочитайте запитання і в бланку для відповідей напишіть ту літеру, яка найбільше відповідає Вашій поведінці. Перевагу надавайте тій відповіді,
План
ЗМІСТ
ВСТУП
Розділ 1. Теоретичні аспекти дослідження вольових порушень у дитячому віці
1.1 Теоретичний аналіз поняття волі
1.2 Аналіз вольових порушень у дитячому віці
Розділ 2. Емпіричне дослідження вольових порушень у дитячому віці
2.1 Методика та організація дослідження
2.2 Аналіз та інтерпретація результатів
ВИСНОВКИ
ДОДАТКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
Вывод
Воля - це свідоме регулювання людиною своєї поведінки і діяльності, виражене в умінні долати внутрішні та зовнішні труднощі при здійсненні цілеспрямованих дій і вчинків.
Вольові порушення у дітей найчастіше повязані з їх імпульсивністю, ситуативністю. Дітям досить важко концентруватися на одному завданні, відбувається постійне відволікання. Найчастіше школа допомагає дітям розвинути вольові якості такі як: витримка, стриманість, терпіння, розвиває силу волі, дитина навчається довільному запамятовуванні, зникає розсіяність і зявляється конкретна мета та план її досягнення з покроковим його виконанням.
Під час емпіричного дослідження був проведений ряд методик, серед яких: “дослідження розвитку вольових якостей”, “соціальна сміливість”, тест “визначення сили волі”, методика Е. Ільїна та Є. Фещенко “самооцінка терплячості”, тест “соромязливість”.
За допомогою методики “дослідження розвитку вольових якостей” було вивчено, що високий рівень розвитку вольових якостей відображений у 28% досліджуваних, середній у - 56%, низький - у 13%. Серед них у 3-А класі високий показник має 8%, середній - 20%, а низький 8%. Серед учнів 3-Б класу високий показник було виявлено у 20%, середній у 36%, низький - у 5%.
Отже, звідси видно, що основна частина учнів мають середній та високий показник розвитку вольових якостей. При цьому існує відмінність між двома класами. Так у 3-Б класі показники вищі і, відповідно, вони відображають кращий розвиток вольових якостей у представників даного класу.
Методика «Соціальна сміливість» показала такі результати. Отримані бали у школярів найчастіше мають середній рівень вираженості оскільки їх результати близькі до середнього показника. Більшість (20 учнів) набрала 11, 14 і 13 балів. Трохи менше (16 учнів) набрало 17, 15, 10, 9, 16 балів. Найменша кількість (3 дітей) набрали по 19, 18 і 12 балів.
Дані результати свідчать про наявність ситуацій у яких учні не здатні проявити сміливість, проте вони говорять і те, що є інші ситуації де процес комунікації приносить їм радість і вони активно спілкуються з іншими людьми.
З допомогою тесту “Визначення сили волі” було виявлено, що у 3-А класі високий рівень наявний у 8% дітей, середній рівень - у 26% дітей, і низький рівень у 3% учнів від усієї вибірки.
У 3-Б класі високий показник отримало 40% дітей, середній - 13% і низький - 10% дітей від усієї вибірки.
Загалом у всій групі досліджуваних школярів було виявлено 48% дітей з високим показником, 39% із середнім та 13% із низьким рівнем розвитку сили волі.
Отже, у молодших школярів, які досліджувалися є досить сформованою така характеристика як “сила волі”. Вони, на відміну від молодших дітей вже здатні тривалий час виконувати певну роботу без перерви і не відволікатися доки не завершать її.
За методикою “Самооцінка треплячості” було виявлено, що жоден учень не отримав низького балу. Навпаки 10% учнів 3-А класу мають високий рівень, а 26% - середній рівень розвитку терплячості.
У 3-Б класі ці показники становлять 26% для високого рівня та 38% для середнього рівня розвитку терплячості. Загальні показники двох класів становлять: 36% для високого рівня і 64% для середнього.
Ці високі бали говорять про вміння терпляче ставитися до інших людей, а також до обставин що виникають у зовнішньому світі і які вони або зовсім, або майже не здатні змінити. Терплячість також полягає і в наполегливій роботі та доведенні її до кінця.
За тестом "Соромязливість" у школярів було виявлено, що 8% досліджуваних отримали бал у межах від 0 до 2; 31% - у межах від 3 до 6; 56% - у межах від 7 до 9 балів; 5% - у межах від 10 до 13 балів; та 0% - у межах від 14 до 16 балів.
Серед них на 3-А клас припадає 3% на проміжок 0-2 бала; 18% - 3-6; 15% - 7-9; 0% - 10-13; 0% - 14-16.
На 3-Б припадає 5% на проміжок 0-2 бала; 13% - 3-6; 41% - 7-9; 5% - 10-13; 0% - 14-16.
Найбільша кількість досліджуваних отримала результати і діапазонах від 3 до 6 і від 7 до 9 балів.
Результат у 3, 4, 5 та 6 балів означає, що учні поєднують власну думку з думкою оточення. У таких випадках відбувається ефективна взаємодія оточення із особистістю.
Результат у 7, 8 і 9 балів відображає те, що учні, які їх отримали мають певний рівень соромязливості, але вони успішно її долають.
Отже, у дитячому віці найчастіше бувають такі вольові порушення як безвілля, відсутність терпіння, соромязливість та інші. І не зважаючи ще на доволі юний вік школярі, що були продіагностовані, найчастіше отримували середні або високі бали і лише невеликий відсоток припадав на низький рівень розвиненості тієї чи іншої якості.
Список литературы
1. Арістотель. Про душу. - Соч.: в 4-х т. - М.: Мысль, 1976.
2. Баканов Е.Н. Исследование генезиса волевого действия. Автореф. канд. дис. - М.: МГУ, 1979. - 22 с.
4. Божович Л.И. Личность и ее формирование в детском возрасте. (Психологическое исследование.) М., «Просвещение», 1968. - 464 с.
5. Божович Л.И. Проблемы формирования личности. / Под ред. Д.И. Фельдштейна. М.: Изд-во "Институт практической психологии", Воронеж: НПО "МОДЭК", 1995. - Из записных книжек Л.И. Божович: соображения к проблеме развития воли. С. 333-341.
6. Варій М.Й. Загальна психологія.: підр. [для студ. вищ. навч. закл.] / М.Й. Варій - [3-тє вид.]. - К.: Центр учбової літератури, 2009. - 1007 с.
7. Василюк Ф.Е. Психология переживания. Анализ преодоления критических ситуаций. - М.: МГУ, 1984.
8. Веккер Л.М. Психические процессы. В трех томах. - Л.: ЛГУ, 1981. Т.3. - Гл.
9. Выготский Л.С. СС. В шести томах. - М.: Педагогика, 1982. Т.2. - Лекция 6. Проблема воли и ее развитие в детском возрасте. 12. Овладение собственным поведением.
10. Выготский Л.С. СС. В шести томах. - М.: Педагогика, 1983. Т.3. - Гл. 12. Овладение собственным поведением
11. Основи загальної та медичної психології / За ред. І.С. Вітенка і О.С. Чабана. - Тернопіль: Укрмедкнига, 2003. - 344 с.
12. Вундт В. Введение в психологию. М.: Космос. 1912.
13. Гиппенрейтер Ю.Б. О природе человеческой воли. // Психол. журн. - 2005. - Т.26. №3. - С. 15-24.
14. Джемс У. Психология / Под ред. Л.А. Петровской. - М.: Педагогика, 1991.-368 с.
15. Иванников В.А. Произвольные процессы и проблема воли. // Вестник МГУ. Сер. 14. Психология. - 1986. - №2. - С. 18-29.
19. Исаев Д.Н. Психопатология детского возраста: Учебник для вузов . - СПБ.: СПЕЦЛИТ, 2001.-463 с.
20. Калин В.К. Актуальные аспекты теории воли. // Эмоционально-волевая регуляция поведения и деятельности. Тезисы 2-го Всесоюзного семинара молодых ученых. Симферополь, 19-24 мая 1986 г. - М., 1986. - С. 120-124.
21. Калин В.К. К вопросу о волевом усилии. // Ученые записки Рязанского пединститута. - М.: Просвещение, 1968. -.Т. 59. - С.111-129.
22. Калин В.К. Классификация волевых качеств / В.К. Калин // Эмоционально-волевая регуляция поведения и деятельности. - Симферополь, 1983. - 215 с.
23. Кулешова О.В. Загальна та соціальна психологія [Електронний ресурс] / Кулешова О.В.
24. Леонтьев А.Н. Воля //Вестник МГУ. Сер. 14. Психология. - 1993. - №2. - С. 3-14.
25. Маклаков А.Г. Общая психология: Учебник для вузов. - СПБ.: Питер, 2008. - 583 с: ил. - (Серия «Учебник для вузов»).
26. Мей Р. Любовь и воля. - М.: Ваклер, 1997. Ч.2.
27. Никандров В.В. Систематизация волевых свойств человека / В.В. Никандров // Вестник Санкт-Петербургского университета. - 1995. - №3. - С. 58-65.
28. Петухов С.А. К проблеме классификации волевых качеств личности // Личность и деятельность. Тезисы доклада к V Всесоюзному съезду общества психологов. М., 1977.
29. Платонов К.К., Голубев Г.Г. Психология. Учебник для индустриально-пед. техникумов М.: Высшая школа, 1973. - Гл. 9
30. Полтев А.В. Настойчивость школьников-подростков и ее развитие в процессе учебной деятельности: Автореф. дис. ... канд. наук. М., 1955.
31. Пуни А.Ц. О препятствиях различной степени трудности как необходимых факторах проявления и развития воли. // Тезисы докладов на межвузовской научной конференции по проблемам психологии воли и формирования волевых качеств личности. - Рязань, 1964. - С.6-9.
32. Пуни А.Ц. Психологические основы волевой подготовки в спорте / А.Ц. Пуни. - М.: Физкультура и спорт, 1977. - 96 с.
33. Пуни А.Ц. Психологические основы волевой подготовки в спорте. Учебное пособие. - Л., 1977.
34. Рибо Т. Воля в ее нормальном и болезненном состоянии. Пер. с 8-го доп. фр. издания под ред. В. Аболенского. - СПБ., 1894. - 190с.
35. Рубинштейн С.Л. Основы общей психологии. - М., 1946.
36. Рубинштейн С.Л. Основы психологии. - М., 1935.
37. Рувинский Л.И., Хохлов С.И. Как воспитывать волю и характер. - М.: Просвещение, 1986.
38. Загальна психологія: навч. посіб. / М.В. Савчин. - К.: Академвидав, 2011. - 464 с.
40. Селиванов В.И. Воля и ее воспитание / В.И. Селиванов - М.: Знание, 1976. -63 с.
41. Селиванов В.И. Вопросы воли в советской психологии. //Вопросы психологии и педагогики воли. / Под ред. В.И. Селиванова. - Краснодар, 1969. - С. 3-16.
42. Селиванов В.И. Воспитание воли в условиях соединения обучения с производственным трудом. - М.: Высшая школа, 1980. - С. 13 - 21.
44. Селиванов В.И. Избранные психологические произведения: воля, ее развитие и воспитание / В.И. Селиванов. - Рязань: Изд. Рязанского гос. пед. института, 1992. - 572 с.
45. Селиванов В.И. Психология волевой активности. Лекции по спецкурсу. - Рязань, 1974.
46. Сеченов И.М. Избр. Произв. Изд. 2 Т.1, М., 1985, с. 255-256
44. Симонов П.В. О филогенетических предпосылках воли. //Вопросы психологии. - 1971. - №4. - С. 84-88.
47. Загальна психологія: Підручник / О.В. Скрипченко, Л.В. Долинська, З.В. Огороднійчук та ін. - К.: Каравела, 2009. - 464 с.
48. Смирнова Е.О. Развитие воли и произвольности в раннем онтогенезе. // Вопросы психологии. - 1990. - № 3. - С. 49-54.
49. Франкл В. Человек в поисках смысла. - М.: Прогресс, 1990.
50. Чхартишвили Ш.Н. Проблема воли в психологии. //Вопросы психологии. - 1967. - №4. - С. 72-81.
51. Шамлян К.М. Вольовий потенціал особистості в умовах соціальних трансформацій / К.М. Шамлян // Вісник Одеського національного університету. Психологія, 2012. Т. 17, Вип. 8.-С.660-667
52. Шмаков А.В. Воля как активно-личностная форма отражения действительности: Автореф. канд. дис., М., 1972. 19с.
53. Ярошевский М.Г. История психологии. - М., 1976.
54. Ярошевский М.Г. Сеченов и мировая психологическая мысль. - М., 1981.
