Володимир Великий як Новгородський князь, Великий князь Київський, правитель і хреститель Київської Русі. Влада і політична діяльність. Сфера релігійного та культурного життя. Проведення адміністративної реформи, знищивши сепаратизм племінної верхівки.
Аннотация к работе
Володимир провів адміністративну реформу, знищивши сепаратизм племінної верхівки; зміцніла система державної влади не лише в центрі, але і на місцях. князь релігійний сепаратизм Він розумів, що християнізація підданих його країни відкриває шлях до визнання за Київською державою самостійного місця в тогочасному християнському світі, уможливлює закріплення за її володарем нових знаків влади та титулатури. Питання про те, який внесок зробив Володимир Великий у розбудову Київської Русі, яке значення мали його реформи в усіх сферах діяльності має сьогодні не лише науково-пізнавальне, але й практичне значення. Актуальність вивчення проблеми сьогодні зумовлюється також тим, що, по-перше, в наш час значно підвищується інтерес в пошуках шляхів і способів виходу суспільства з кризи, побудови демократичної правової держави; по-друге, формування і розвиток національної самосвідомості громадян України посилюють інтерес до історії країни та видатних осіб, які визначили хід історичних процесів. Отже, актуальність дослідження даної проблеми зумовлюється не лише необхідністю її методологічного переосмислення, а й потребою історіософського підходу до питань участі Володимира Великого в історичному процесі, впливу на розвиток Київської Русі, нормативно-ціннісні критерії оцінки діяльності князя в цей історичний період.І саме вона заповіла його перед смертю церкві Богородиці.Відтак історик допускає, що Малуша була похована саме у збудованій її сином Десятинній церкві, до того ж, відштовхуючись від припущення про поховання матері князя Володимира у Десятинній церкві, О. Диба стверджує, що імя князя Володимира було надзвичайно популярне в легендарній традиції Волині, що може підкріплювати гіпотезу про його народження у волинських Будятичах [20, с. Після загибелі 972 року князя Святослава I князівство було поділено між синами на три частини, у Київській державі спалахнули міжусобні війни між його синами: Ярополком, Олегом та Володимиром. Перебуваючи увесь час у походах, то в Хозарії і Волзькій Булгарії, то в Болгарському царстві у Подунавї, Святослав розподілив території, з яких збиралася данина, поміж трьома синами. А в Новгороді Володимир, як зазначає Лаврентієва літопис мав взагалі дитячий вік, був позашлюбною дитиною і, як бастард, не мав шансів на батьківський престол [16, с.Досить складна склалася ситуація на Русі під кінець 980 року, визначила головний напрямок першого етапу Володимирового врядування. Усе розмаїття елементів стародавнього язичництва: вірування, звичаї, наявність живих носіїв релігійних традицій тощо - побажав використати для ідеологічної підтримки своєї влади великий князь Володимир Святославич. Протягом усього кількох років (за літописною хронологією - восьми) з часу проведення уніфікації i обєднання язичницьких культів на основі традиційних вирувань східних словян відбулося перегрупування політичних сил всередині панівної верстви Київської Русі, загалом завершилося її станове оформлення та консолідація. Увесь цей конгломерат не був ще обєднаний нічим, крім княжої влади, ослабленої за Святослава та міжусобної боротьби його синів, Отож, Володимир повинен був час від часу приборкувати повстання, суті яких літопис не вияснює. Не такою вдалою була спроба поширити володіння на схід: року 985 літопис занотовує похід Володимира на Волзьких болгар; накласти данину на них не пощастило, і Володимир міг тільки укласти з ними мировий договір.Починаючи з реформування язичницьких культів 980 року, уряд князя Володимира вів інтенсивні пошуки найбільш оптимальної для молодої Київської держави релігійної структури, яка найбільш вдало відповідала б її інтересам, що засвідчує літописна оповідь про «вибір (випробування) вірувань». За іншими свідченнямилітописців, київський князь скликав бояр i старійшин на нараду, де було вирішено більш детально вивчити переваги й недоліки існуючих у тогочасному світі віросповідань. Первісне водохрещення приймали деякі воїни, які брали участь в набігах на Візантію, і в торгівлі з християнами-греками (зміна віри дружинників була справою цілком природним: вони багато часу проводили в походах, у чужоземних краях і в тому числі й у Візантії, де бачили прекрасні храми, урочисті служби, порівнювали свої культи з християнською вірою). Необхідно наголосити на тому, що християнізація Київської Русі не перебувала в однобічнійзалежностівідміжнароднихзвязків. Пошуки ідеологічних засобів консолідації цієї еліти й поширення її влади на всі прошарки тогочасного суспільства спричинилися до того, що панівна верхівка Київської Русі наприкінці Х ст. проголосила християнство офіційною релігією [26, с.Держава, де розкладається первіснообщинний лад, знесилена воєнними походами, ще дотримувалася традиційних язичницьких вірувань, була схильна більше до організації зовнішніх воєнно-політичних акцій, ніж до внутрішнього облаштування Київської держави. Давня Русь розвивалася аналогічно Західній Європі і підійшла одночасно з нею до рубежу утворення ранньофеодальної держави, зійшовши на престол великий князь робить невда
План
Зміст
Вступ
1. Історичні умови формування Володимира Великого як особистості та політика
2. Прихід до влади та політична діяльність
3. Діяльність князя у сфері релігійного та культурного життя