Володимир Січинський в науковому, громадському і освітянському житті України та української еміграції (перші десятиріччя – початок 60-х рр. ХХ ст.) - Автореферат
Етапи життя, наукова, культурна, просвітницька і громадська діяльність В. Січинського на тлі української діаспори ХХ ст. Внесок у розвиток мистецтвознавства, архітектури та зодчества України, художній доробок видатного українського культуролога.
Аннотация к работе
Тільки на початку 1990-х років в Україну повернулося імя Володимира Січинського, який усі найкращі роки життя провів на чужині і, не визнаний та замовчуваний радянською політичною системою, залишив унікальну творчу спадщину з теорії та історії українського мистецтва й архітектури, світової і національної культури загалом, історії і краєзнавства України, а також прославився як художник-графік, архітектор і зодчий, педагог, діяч визвольних змагань і національно-культурного відродження України ХХ ст. Січинського, необхідністю завершення наукової реабілітації як видатного вченого і визначного діяча української еміграції з тим, щоб його багатогранне життя і велика творча спадщина назавжди зайняли достойне місце в українському суспільстві, були очищеними від облуди фальсифікацій ідеологів попереднього тоталітарного режиму. зясовано вплив наукового і культурного середовища України та зарубіжжя на становлення В.Січинського як історика, мистецтвознавця, архітектора, педагога; Результати дослідження обговорювалися у виступах автора на ІІ („Українська історична наука на сучасному етапі розвитку” (Камянець-Подільський, 2003 р.) та ІІІ („Українська історична наука на шляху творчого поступу” (Луцьк, 2006 р.) Міжнародних наукових конгресах українських істориків, Міжнародній науково-практичній конференції „Камянець-Подільський у контексті українсько-європейських звязків: історія і сучасність” (Камянець-Подільський, 2003 р.), Міжнародному науковому симпозіумі „Володимир Січинський - історик, мистецтвознавець, педагог України і української діаспори” (Камянець-Подільський, 2004 р.), звітних наукових конференціях викладачів і аспірантів Камянець-Подільського державного університету (2003 р.; 2004 р.; 2005 р.). Зокрема, на головні праці вченого „Архітектура Крехівського монастиря по деревориту 1699 року” (1923), „Дзвіниці і церкви Галицької України XVI - ХІХ ст.” (1925), „Ротонди на Україні” (1929), „Архітектура старокнязівської доби Х-ХІІІ ст.” (1926), „Чужинці про Україну” (1938) та інші подали грунтовні рецензії історики і мистецтвознавці України та української еміграції М.