Володимир Січинський в науковому, громадському і освітянському житті України та української еміграції (перші десятиріччя – початок 60-х рр. ХХ ст.) - Автореферат
Характеристика біографії В. Січинського та розробка періодизації його життя, наукової і громадської діяльності. Роль як діяча визвольних змагань і національно-культурного відродження України ХХ ст. Внесок у розвиток мистецтвознавства, архітектури.
Аннотация к работе
Камянця-Подільського, син відомого історика України і поділлєзнавця Юхима Сіцінського Володимир Юхимович Січинський (1894-1962), 110-річчя від дня народження якого було широко відзначене в 2004 році. Тільки на початку 1990-х років в Україну повернулося імя Володимира Січинського, який усі найкращі роки життя провів на чужині і, не визнаний та замовчуваний радянською політичною системою, залишив унікальну творчу спадщину з теорії та історії українського мистецтва й архітектури, світової і національної культури загалом, історії і краєзнавства України, а також прославився як художник-графік, архітектор і зодчий, педагог, діяч визвольних змагань і національно-культурного відродження України ХХ ст. Як учений-історик, автор унікальної книги „Чужинці про Україну”, залишив помітний слід у вітчизняній історіографії своїм особливим поглядом на минуле, етногенез і державотворчі процеси українського народу. Вчений у своїх численних працях з історії та культури обстоював коріння українського народу в глибинах первісного суспільства, Антському союзі, Україні-Русі ІХ-ХІІІ ст., виступав поборником незалежності й соборності України. Січинського, необхідністю завершення наукової реабілітації як видатного вченого і визначного діяча української еміграції з тим, щоб його багатогранне життя і велика творча спадщина назавжди зайняли достойне місце в українському суспільстві, були очищеними від облуди фальсифікацій ідеологів попереднього тоталітарного режиму.Вагоме підґрунтя у формування історіографічних засад життя і творчості вченого заклали опубліковані у 20-ті - 40-і роки ХХ ст. в україно-й іншомовних виданнях та періодиці України, української діаспори понад 30 рецензій, критичних оглядів на монографії, статті, архітектурні проекти В. Січинського. Зокрема, на головні праці вченого „Архітектура Крехівського монастиря по деревориту 1699 року” (1923), „Дзвіниці і церкви Галицької України XVI - ХІХ ст.” (1925), „Ротонди на Україні” (1929), „Архітектура старокнязівської доби Х-ХІІІ ст.” (1926), „Чужинці про Україну” (1938) та інші подали грунтовні рецензії історики і мистецтвознавці України та української еміграції М. Січинського і становлення січинськознавства в українській історіографії стало широке відзначення за рубежем і в Україні 100-річчя цього митця. 1995 року за матеріалами конференцій був виданий науковий збірник "Володимир Січинський та Україна". Першою найвизначнішою археографічною монографією В.Січинського є видання „Чужинці про Україну: Вибір з описів подорожей по Україні та інших писань чужинців про Україну за десять століть” (Львів, 1938), яке принесло йому славу як вченого-історика.