Сутність та особливості формування творчої індивідуальності співака. Психолого-педагогічні умови вокально-педагогічної творчості та особливості професійної підготовки викладача вокалу. Обгрунтування технологію формування вокально-виконавських навичок.
Аннотация к работе
Історія розвитку вокального виконавства та педагогіки показує, що протягом багатьох років дослідники намагалися не тільки зясувати принципи виховання співака, здійснити їх апробацію, впровадити у систему формування професійних навичок, але й удосконалити організацію всього вокально-педагогічного процесу. Фахівці - мистецтвознавці та педагоги - не так часто звертаються до проблеми вокально-виконавської творчості, хоча формування здатності до неї як постійної, сталої риси у професійних співаків є актуальною проблемою сучасної вокальної педагогіки та виконавства. Огляд фундаментальних праць з теорії вокального мистецтва свідчить, що серед проблем вокально-виконавського процесу увага приділялася, зокрема, таким аспектам, як техніка постановки голосу та фізіологія цього процесу (Л.Дмитрієва, І.Назаренко, Д.Аспелунда, Ф.Заседателєва, О.Здановича, І.Левідова, В.Морозова, Л.Работнова, А.Кисельова, О.Стахевича та ін.), формування й розвиток фахових здібностей (Л.Дмитрієва, А.Вербової, В.Юшманова та ін.), підготовка професійних співаків до виконавської діяльності (Л.Дмитрієва, М.Єгоричевої, І.Герсамії, І.Колодуб, А.Терещенко, М.Кондратюка та ін.). Відомо, що співак як митець характеризується ступенем соціально-активної включеності у суспільні відносини.Погляд на особу співака як на неповторний продукт синтезу буття, світосприйняття і творчості дозволяє зрозуміти його схильність до того чи іншого виду діяльності (педагогічної або виконавської, а всередині виконавської - камерної або оперної), і допомагає усвідомлювати та виховувати його як унікальну обдаровану особистість. Визначення провідної концептуальної ідеї дослідження реалізовано з урахуванням того, що на сучасному етапі розвитку вокально-виконавської професійної освіти виникла обєктивна потреба в теоретичному обгрунтуванні та практичному запровадженні цілісної системи вокальної педагогіки, мета якої полягає у створенні умов для розвитку вокально-виконавської творчості співака, цілеспрямованого формування його індивідуальності та творчих здібностей.З цього ми можемо визначити, що: а) творчість - свідома діяльність людини; б) творчість - діяльність, спрямована на створення нових суспільно значущих цінностей (матерільних і духовних); в) творчість-розвиток системи самосвідомості. Їх можна сформулювати таким чином: творчість-феномен соціального життя; творчість - особливий вид відносин і соціальних дій самореалізації людей; творчість - дія, повязана з відкриттям, винаходами, створенням нових, суспільно значимих цінностей. Другий підрозділ розкриває психолого-педагогічні проблеми художньої творчості.Всі праці з психології творчості ми можемо згрупувати на дві великі групи: вітчизняні та заподноевропейські дослідження які, в свою чергу, можна поділити на такі основні напрями: творча особистість митця; середовище, тобто умови й фактори, що сприяють творчості або гальмують її розвиток; структура творчого процесу та особливості мислення митця. Аналіз психологічної літературу з проблеми здібності до творчості, потенційної можливості здійснення, а не саме здійснення дає можливість стверджувати, що творчість являє собою вищий психічний процес з притаманними тільки йому основними характеристиками, особливостями та особистісними рисами. Саме тому до специфічних особливостей вокально-виконавської діяльності слід віднести: особливу мову вокально-виконавського мистецтва, що має свої закономірності існування й розвитку; особливий спосіб узагальнення (загальний інтерпретаторський план вокального твору будується через індивідуально-особистісне відчуття співака); використання “вокально-художньої уяви”, спочатку при формуванні вокально-технічних навичок, а потім і вокально-виконавських; якісне визначення форми твору у всіх її виявах (це стосується і якості музичної форми, і якості подачі того чи іншого твору - концерту-лекції, спектаклю чи сольної програми).Вокально - виконавська творчість є особливим видом художньо-творчої діяльності в основі якого лежить процес творчого перевтілення вокаліста-виконавця в художника-інтерпретатора шляхом розвитку професійного мислення співака. Виконавець дає обєкти реальності творчо інтерпретованими особистим світобаченням, і це сприяє розкриттю сутнісних явищ життя, які часто приховані від нас у повсякденному бутті. Творче зображення обєкта через включення його до різноманітних музично-вокальних побудов і системи музично-вокальних образів (структури, форми, змісту) дозволяє виконавцю відкривати в ньому якісно нові риси. Кожен учень - неповторний як індивідуальність не тільки в розумінні анатомічної будови органів та особливостей їх функціонування, але й щодо пчихічних якостей, які і в успіху співацької діяльності, і в навчанні співу, відіграють значну роль. Виявлення особистісних характеристик і здібностей, що впливають на розвиток творчого потенціалу, дало можливість твердити, що у вихованні справді творчої особистості вокаліста треба не просто розвивати необхідний набір окремих психічних якостей (спостережливість, память, уява тощо ), а слід вихо