Ресурси та використання поверхневих вод Рівненщини. Характеристика річкового стоку, природних та штучних водойм області. Гідрогеологічна характеристика артезіанських басейнів р. Іква. Активізація сучасних екзогенних процесів. Управління водним басейном.
Аннотация к работе
Дійсно, у середній по водності рік загальний обєм поверхневого стоку, що формується на території області, становить 1,72 км, забезпечуючи понад 1440м3 води на кожного мешканця, а з урахуванням загальних ресурсів прісних підземних вод середнє подушне водо забезпечення на Рівненщині помітно перевищує такі показники по державі в цілому. Якщо ж урахувати, що значна кількість води збирається Для народногосподарських та побутових потреб населення, а також те, що наведена картина природного водного балансу суттєво порушується антропогенними перетвореннями, стає очевидним, що наявні водо запаси дозволяють говорити лише про достатнє водо забезпечення області. При цьому необоротне споживання (вода, що після використання не повертається у водойми) становило 101,9 млн.м3. Через відсутність водовимірювальних приладів на водозаборах майже 60% промислових і до 90% сільськогосподарських підприємств користуються водою на свій розсуд, далеко не завжди дотримуючись установлених норм водокористування.1.2 Характеристика річкового стоку області. На поліських річках у середньому за водністю році на весну припадає 50-70% стоку, на літньо-осінній період - 10-15%, а на зиму - 15-30%, в той час як у лісостеповій частині області за рахунок більш інтенсивного підземного живлення помітно зростає доля стоку у літньо-осінній період.У 2001 році в поверхневі водойми області 102-ма підприємствами, які скидали зворотні води, було скинуто: сульфатів 3277 т, хлоридів - 4081 т, СПАР - 2,64 т, заліза - 31,88 т, міді - 0,621 т, цинку - 0,383 т, нікелю - 0,022 т, магнію - 61,98 т, марганцю - 1,104 т, фтору - 30,12 т, формальдегіду - 0,007 т, хрому - 0,008 т, кальцію - 157,1 т, калію - 0,001 т та інші речовини - забруднювачі. У 2001 році в поверхневі водойми області 102-ма підприємствами, які скидали зворотні води, було скинуто: сульфатів 3277 т, хлоридів - 4081 т, СПАР - 2,64 т, заліза - 31,88 т, міді - 0,621 т, цинку - 0,383 т, нікелю - 0,022 т, магнію - 61,98 т, марганцю - 1,104 т, фтору - 30,12 т, формальдегіду - 0,007 т, хрому - 0,008 т, кальцію - 157,1 т, калію - 0,001 т та інші речовини - забруднювачі. В 2002 році середньорічні показники якості води становили (мг/л): завислі речовини - 17,9, азот нітратний - 0,06, а вміст азоту амонійного в 2 рази менший, ніж в минулому році - 0,29, що не перевищує гранично допустимих концентрацій для водойм культурногопобутового користування. На ділянці річки, від пункту скиду з очисних споруд Квасилівської дільниці «Рівнеоблводоканалу» і до контрольного пункту нижче скиду з очисних споруд «Рівнеоблводоканалу», по всіх показниках якості води виявлено значне збільшення концентрацій забруднюючих речовин. Що ж стосується мікробіологічної оцінки якості поверхневих вод, з огляду на епідемічну ситуацію, то дані показники контролюються санітарно-епідеміологічною службою області, структурними підрозділами якої протягом 2002 р. проводився відбір проб води 22 річок, що зазнають найбільшого антропогенного впливу, в 67 визначених створах.Більшість річок України під впливом антропогенного навантаження зазнали деградаційних змін, що обумовило необхідність розробки комплексу заходів, які б дозволили зупинити деградацію річкових екосистем та збільшити їх стійкість. Це повязано не тільки з необхідністю реалізації загальної природозберігаючої стратегії використання водних ресурсів, але й усвідомленням ролі малих водних обєктів у функціонуванні середніх і великих річок. Річки є важливими джерелами прісної води, без якої людству не обійтись. На сьогодні проблема збереження малих річок у всьому світі набула великих масштабів і вимагає негайного вирішення. Повернути річці її природний вигляд - це означає створити умови для найефективнішого виконання усіх функцій, у тому числі й водоочисної.
Вывод
Більшість річок України під впливом антропогенного навантаження зазнали деградаційних змін, що обумовило необхідність розробки комплексу заходів, які б дозволили зупинити деградацію річкових екосистем та збільшити їх стійкість.
В останні десятиріччя все більше уваги приділяється дослідженню проблем малих річок. Це повязано не тільки з необхідністю реалізації загальної природозберігаючої стратегії використання водних ресурсів, але й усвідомленням ролі малих водних обєктів у функціонуванні середніх і великих річок.
Річки є важливими джерелами прісної води, без якої людству не обійтись. На сьогодні проблема збереження малих річок у всьому світі набула великих масштабів і вимагає негайного вирішення. Подальше забруднення водних артерій може призвести до незворотних наслідків та екологічних катастроф. Не треба думати, що розвязання таких глобальних проблем під силу лише урядам держав та офіційним установам. Кожен з нас може зробити свій маленький, але дуже вагомий внесок у покращення ситуації. Повернути річці її природний вигляд - це означає створити умови для найефективнішого виконання усіх функцій, у тому числі й водоочисної. Найкраще з цим справляється річка у її первісному (природному) вигляді. Щоб покращити її стан, необхідна низка природоохоронних заходів, які передбачені законодавством України. Але, насамперед, велике значення має екологічна поінформованість населення та ековиховання юного покоління.
Більшість людей є байдужими до стану довкілля, до екологічних проблем своєї місцевості переважно через своє невігластво та брак доступної інформації щодо стану довкілля. Основи активної природоохоронної свідомості громадян закладаються за шкільною партою. Тому особливої актуальності набувають екологізація освіти та виховання, починаючи з молодших класів.
Основними проблемами є забрудненням та нераціональним використанням водних ресурсів: - недостатньо ефективно працюють очисні споруди підприємств області, восновному комунальних;
- високий рівень зношеності комунальних та відомчих мереж водогонів та каналізації, недосконалість системи приладового обліку споживання води;
- не встановлені межі водоохоронних зон та прибережних смуг більшості водотоків області;
Саме тому і будь-які заходи щодо благоустрою річки мають спрямовуватися на відтворення її природних комплексів. Досить тільки захотіти цього.