Водні об"єкти міст, джерела в міській зоні. Централізоване i децентралізоване водопостачання. Раціональне використання водних ресурсів. Показники якості води та методика оцінки якості води. Система водовідведення, чи iншими словами каналізаційна система.
Аннотация к работе
Міські поселення здавна виникали по берегах рік і озер, що служили джерелом водопостачання, а найчастіше зручним транспортним шляхом. Одночасно ріки використовувалися для видалення рідких і твердих відходів життєдіяльності людей і домашньої худоби, що приводило до їхнього забруднення, обмежуючи розташовані нижче за течією населені пункти можливості користуватися ними для питного водопостачання. Знадобилося не одне тисячоріччя, поки люди навчилися запобігати забрудненню водних обєктів, очищати і знезаражувати стічні води. З ростом благоустрою міст розташовані в міській рисі водойми і водотоки здобувають усе більш важливе архітектурно-планувальне, рекреаційне і эстетическое значення, Завдяки комфортному мікрокліматові і привабливій естетиці міські набережні є найбільш престижним районом розселення, улюбленим місцем прогулянок городян.До водних обєктів, розташованим у міській рисі, відносяться водотоки, водойми, моря, підземні води. Водотоки підрозділяються на річки, канали, струмки; водойми - на озера, водоймища, ставки. Підземні води підрозділяються на водоносні обрії і комплекси, утворити в просторі басейни і родовища. Підземні води, що виливаються на поверхню, називаються джерелами {джерелами). Коливання рівня води і водообмін озер є результуючою величиною припливу водотоків, що впадають в озеро, випару і витрат водотоків, що випливають з озера, з урахуванням витрат води, що забирається для водопостачання і зрошення.У природних умовах виходи підземних вод на поверхню виявляються у вигляді спадних джерел, повязані звичайно з схилами гірських височин і долин ярів, балок, річок, що живляться за рахунок безнапірних вод, і висхідних джерел, що утворюються за рахунок напірних вод, прийом яких здійснюється відповідно до їх руху знизу нагору, через дно каптажного пристрою. Зоною живлення підземних вод, що формують джерела, є вододільні ділянки, а зоною розвантаження - долини місцевих річок і балок. Джерельні, або ключові, води за своєю якістю відповідають воді того шару, з якого вони виливаються. По витраті води джерела бувають: малі - з витратою менш 1 л/с, середні - 1-10 л/с і великі - більш 10 л/с. Найбільший інтерес представляють джерела зі значною витратою.Забір води з поверхневих водних обєктів у межах міської зони здійснюється, як правило, для технічного водопостачання, поливання міських територій і пожежегасіння. Для централізованого водопостачання міст використовують водні обєкти, що відповідають нормам і вимогам до джерел господарсько-питного водопостачання і, що знаходяться на екологічно благополучних територіях. Так, наприклад, водозабір Київського водопроводу знаходиться на р.Десні за 12 км від Києва, Харків забирає питну воду з р.Сіверський Донець у сел.Кочеток, вилученого від міста на 24 км, питний водозабір Дніпропетровська розташований у сел.Аули за 8 км від міста. Границі ІІ пояса визначаються: нагору за течією водотоку - часом протікання води не менш 3 доби до водозабору; униз - не менш 250 м; бічні границі - від 500 м до 1000 м у залежності від рельєфу; для водойми - у радіусі не менш 3 км від водозабору, а по березі - так само, як і для водотоку. Граніці ІІІ поясу по акваторії збігаються з границями ІІ пояса, а по березі складають 3-5 км від урізу води.Потреба людини в питній воді не перевищує 10 л/добу, що складає менш 5% від загального обсягу води, що приходиться на одного міського жителя при централізованому водопостачанні. Якісна питна вода в такій кількості може бути надана городянам з підземних джерел, у першу чергу кондиційних питних підземних вод із глибоких, надійно ізольованих горизонтів. Можуть розглядатися наступні варіанти децентралізованого водопостачання: бутилювання і пакетування екологічно чистої води, розвіз спеціальними автомашинами і відпуст води в тару споживача, організація водорозбірних пунктів і бюветів у житлових кварталах. У Києві після Чорнобильської катастрофи в терміновому порядку було організовано децентралізоване питне водопостачання з мережі артезіанських свердловин з забором води населенням через стовпчики. Економічні розрахунки показують, що в умовах щільної житлової забудови навіть при глибині водозабірної свердловини 800 м витрати на будівництво бювета при відпускній ціні на воду 5 коп. за літр окупляться за 2-2,5 року, а прибуток при наступній експлуатації одного бювета буде перевищувати 350 тис. грн. на рік.Хоч водні ресурси відносяться до категорії відвлюваних, їх інтенсивне використання в окремих районах і на деяких виробництвах нерідко невиправдано завищено, що приводить до виникнення їх дефіциту і, як наслідок, гальмує економічний і соціальний розвиток даної території. Тому виробничі стічні води набагато вигідніше направляти на повторне використання в системах оборотного і послідовного водозабезпечення, ніж піддавати очищенню, що задовольняє умовам скидання. У системах оборотного водопостачання вода, використана в технологічному процесі, після відповідної обробки багаторазово використовується для виробничих потреб. У системах послідовного водопостачанн