Дослідження етапів формування Світового океану. Аналіз взаємодії води Світового океану між собою та закономірностей зміни швидкості течій. Виявлення впливу антропогенного навантаження на океан. Природні ресурси вод Світового океану та їх використання.
Аннотация к работе
З 510 млн. кв. км площі земної кулі на Світовий океан припадає 361 млн. кв. км, або майже 71% (південну півкулю більш океанічна - 81%, ніж північне-61%). Сам факт існування глобальної неоднорідності (материкова - океанічность) у поєднанні з географічною широтою і висотою визначає найголовніші особливості природи Землі. Асиметрія суші та океану тягне за собою асиметрію у розподілі всіх інших компонентів природи: клімату, грунтів, тваринного і рослинного світу; впливає на характер господарської діяльності людини. Світовий океан займає більшу частину нашої планети тому дана тема є актуальною у звязку з тим, що вода є чинником формування клімату, вода є джерелом промислу (риби і т. д.). Обєктом дослідження виступає океан та його води.Згідно з найпоширенішою гіпотезі, Земля виникла з обертається розпеченої газової туманності, яка, поступово охолоджуючись і стискуючись, досягла вогненно-рідкого стану, а потім на ній утворилася кора. Стан земної кори визначається силами напруги і деформації, викликаними охолодженням і стисненням внутрішньої маси Землі. Мултона, Земля спочатку представляла собою масу газу, виверженого під дією приливних сил з поверхні Сонця. Таким чином, Земля досягла сучасних розмірів завдяки процесу нарощення, а не в результаті стиснення, як стверджує перший гіпотеза. Майже всі гіпотези сходяться на тому, що утворення океанічних басейнів було викликано двома головними причинами: по-перше, перерозподілом порід різної щільності, що відбувалися в період твердіння земної кори, і, по-друге, взаємодією сил в надрах стискуваної Землі, яке викликало революційні зміни в рельєфі поверхні.[2]Прибуткову частину балансу складають атмосферні опади - 458 тис. км3 і річковий стік з материків - 47 тис. км3, а також підземний стік. При загальному обємі гідросфери, близькому до 1420 млн. км3, лише дуже невелика частина (близько 0, 04%) приймає участь у кругообігу води, але й цього достатньо, щоб здійснювати величезний вплив на всі фізико-географічні процеси на планеті.[3] Це знайшло своє відображення в трансгресивних та регресивних серіях відкладів, залишених океаном на материках. У регресивні фази стояння рівня води океану, що співпадали в цілому з льодовиковими епохами, шельф ставав у більшості своїй суходолом, і на ньому формувались комплекси субаеральних форм рельєфу. Завдяки пасатам і пасатним течіям західні периферійні райони океанів отримують більше води, ніж східні (рис.Головними чинниками перемішування океанічних вод є хвилі, припливо-відпливні рухи, постійні течії, а також чинник щільності води. Щільна холодна вода, вода з підвищеною солоністю мають тенденцію до опускання на глибину. Води опускаються також у зонах конвергенції і здіймаються в зонах дивергенції. Опускання поверхневих вод на глибину, а також підйом глибинних вод на поверхню океану має величезне значення. Ці ж води формують донні водні маси в океані.У результаті динамічних процесів, що протікають в товщі океанічних вод, встановлюється більш-менш усталена стратифікація, відбувається відокремлення так званих водних мас. Водна маса - це води, що відрізняються притаманними тільки їм консервативними властивостями (температура, щільність, солоність), які вони отримали в певних районах земної кулі і які зберігаються в межах усього простору, який вони займають. Основні типи водних мас діляться на підтипи. Товщина шару поверхневих водних мас коливається в межах 200 - 250 м. У північних частинах Атлантичного та Індійського океанів проміжні води утворюються на поверхні в областях високого випаровування.Як відомо, хід температури повітря над океаном відрізняється значно меншими амплітудами температур, ніж над суходолом. Добові зміни температури води на більшій частині поверхні океану складає 0,5 - 1°С, річна амплітуда - декілька градусів (5 - 10°С, в залежності від широти). У цілому екваторіальні та тропічні води чітко окреслюються ізотермою 25°С і лише східні окраїни Атлантичного і Тихого океанів виділяються більш низькими температурами. З глибиною температура води падає, причому на деякій глибині (від 100 до 700 м) виразно виділяється шар з дуже різким градієнтом температур, так званий головний термоклин.Пасатна атмосферна циркуляція викликає в обох півкулях у субекваторіальних зонах утворення пасатних течій, що перетинають океан зі сходу на захід. Гілка північної пасатної течії, що прямує на північ, живить самостійну течію, яка також поступово під дією сили Каріоліса і західних потоків повітря перетворюється в течію, що перетинає океан із заходу на схід (наприклад, Північно-Атлантична течія). При підході до східної окраїни океану пасатна течія також роздвоюється, даючи початок теплій течії, яка спрямовується вздовж краю океану на північ, і холодній течії, скерованій на південь. Ще південніше, в поясі суцільного водного простору, що оперізує Землю в межах 40 - 50° південної широти, під дією притаманній цим широтам західної повітряної циркуляції виникає потужна трансокеанічна течія Західних Вітрів, яка поблизу закінчень південних материків утворює відг
План
Зміст
Вступ
Розділ 1. Етапи формування Світового океану
Розділ 2. Процеси що відбуваються у Світовому океані