Необхідність застосування основ балістики під час використання, створення та удосконалення зброї. Поняття пострілу та характеристика його періодів. Віддача зброї та вплив порохових газів та її ствол. Форми траєкторії, прямий, уражений та мертвий простір.
Аннотация к работе
Історично вийшло, що балістика виникла як військова наука, визначальна теоретичні основи та практичне застосування закономірностей польоту снаряда повітря і процесів, інформують снаряду необхідну кінетичну енергію. Вона займається, головним чином, дослідженням руху снарядів, випущених з вогнепальної зброї, ракетних снарядів і балістичних ракет. Розрізняють внутрішню та зовнішню балістику, що займається дослідженням руху снаряда в каналі знаряддя, в протилежність зовнішній балістиці, що досліджує рух снаряда після виходу із знаряддя. Під зовнішньою балістикою розуміють, як правило, наука про рух тіла в повітряному і безповітряному просторі під дією лише зовнішніх сил. Пострілом називається викидання кулі (гранати) з каналу ствола зброї енергією газів, що виникають під час згорання порохового заряду.Попередній період продовжується від початку горіння порохового заряду до повного врізання оболонки кулі в нарізи ствола. Під час цього періоду в каналі ствола виникає тиск газів, необхідний для того, щоб зсунути кулю з місця й подолати опір її оболонки врізанню в нарізи ствола. Вважають, що горіння порохового заряду в цьому періоді відбувається в постійному обємі, оболонка врізається в нарізи миттєво, а рух кулі починається відразу ж при досягненні в каналі ствола тиску форсування. На початку періоду, коли швидкість руху кулі по каналу ствола ще невелика, кількість газів зростає швидше, ніж обєм поза кульного простору (простір між дном кулі та дном гільзи), тиск газів швидко підвищується й досягає найвищої величини) наприклад, у стрілецької зброї під патрон зразку 1943 р. Далі, внаслідок швидкого збільшення швидкості руху кулі, обєм поза кульного простору збільшується швидше притоку нових газів, і тиск починає падати, наприкінці періоду він дорівнює десь 2/3 максимального тиску, швидкість руху кулі постійно збільшується і наприкінці періоду досягає приблизно 3/4 початкової швидкості.Віддачею називається рух зброї (ствола) назад під час пострілу. Швидкість віддачі зброї приблизно в стільки разів менше початкової швидкості кулі, в скільки разів куля легше від зброї. При стрільбі з автоматичної зброї, будова котрої базується на принципі використання енергії віддачі, частина її витрачається для надання руху рухомим частинам й на перезаряджання зброї. Тому енергія віддачі при пострілі з такої зброї менше ніж при стрільбі з неавтоматичної зброї або з автоматичної зброї, будова якої базується на принципі використання енергії порохових газів, що відводяться крізь отвір в стінці ствола.В автоматичній зброї, яка має газовідвідний отвір в стволі, внаслідок тиску газів на передню стінку газової камери дулова частина зброї під час пострілу трохи відхиляється в бік, протилежній розташуванню газовідвідного отвору. Сполучення впливу вібрування ствола, віддачі зброї та інших причин призводить до утворення кута між напрямком осі каналу ствола перед пострілом і її напрямком в момент вильоту з каналу ствола. Кут вильоту вважається позитивним, коли ось каналу ствола в момент вильоту кулі вище її положення перед пострілом і негативним, коли вона нижче.В процесі стрільби ствол піддається зносу. Внаслідок причин хімічного характеру в каналі ствола виникає нагар, котрий здійснює великий вплив на знос каналу ствола. Примітка: Нагар складається - поділ, створений при згоранні порохового заряду; томпак, зірваний з оболонки кулі; мідь, латунь, сплавлені з гільзи; свинець, сплавленій з дна кулі; залізо, сплавлене зі ствола й зірване з кулі. При повторенні таких випадків, ступінь ураження ствола буде підвищуватись й може дійти до виникнення раковин, тобто значних поглиблень в стінках каналу ствола.При вильоті кулі у повітря на неї діють дві сили: сила тяжіння й сила опору повітря.Частинки повітря, що торкаються кулі, яка рухається, створюють тертя й зменшують швидкість польоту кулі. Примикаючи до поверхні шар повітря, в якому рух часток змінюється від швидкості кулі до нуля, називається приграничним шаром, цей шар повітря, обтікаючи кулю, відривається від її поверхні й не встигає відразу зімкнутись за донною частиною. Ця різниця утворює силу, направлену в бік, зворотній руху повітря, намагаючись заповнити розрядження, що виникло за кулею, утворює завихрення. Куля при польоті зштовхується з частинками повітря і примушує їх коливатись. Під дією початкових поштовхів в момент вильоту кулі з каналу ствола між віссю кулі й дотичною до траєкторії створюється кут і сила опору повітря діє не вздовж осі кулі, а під кутом до неї, намагаючись не тільки уповільніть рух кулі, але й перекинути (додаток 4).Відхилення кулі від площини стрільби у бік її обертання називається деривацією. Стійкість гранати в польоті забезпечується наявністю стабілізатора, який дозволяє перенести центр зіткнення повітря назад, за центр ваги гранати.Для визначення траєкторії польоту кулі (гранати) прийняті такі визначення: центр дулового зрізу ствола називається точкою вильоту. точка вильоту виступає початком траєкторії. горизонтальна площина, що проходить через точку вильоту - гори