Внутрішньоісламські протиріччя в мусульманській Уммі Криму: природа, стан, еволюція - Автореферат

Найвиразніше процеси політизації внутрішньоісламських протиріч проявилися в Кримській автономії, де у конфліктну взаємодію були втягнуті субєкти і духовної, і світської ієрархії мусульманської спільноти, а діяльність зарубіжних релігійних центрів стала постійним фактором загострення суспільно-політичної ситуації. Сковороди, де виконувалась робота: «Стан і прогнози релігійних процесів України на ближнє десятиліття» (2005-2007 рр., № держреєстрації 0106U000627), «Процес конфесіоналізації релігії: закономірності і прогнози (український і світовий контекст)» (2006-2008 рр., № держреєстрації 0108U011191); «Природа мусульманського максималізму і прогнози його виявів на українських теренах» (2008-2010 рр., № держреєстрації 0108U011190). В дисертації використані: метод критичної феноменології, за допомогою якого проводився попередній відбір феноменів для дослідження проблеми внутрішньоісламських протиріч; системний підхід, що дозволив вивчити релігійну ситуацію в АР Крим в її цілісності, з урахуванням комплексу ендо-та екзогенних чинників її розвитку; історичний підхід, який дозволив простежити трансформацію етнонаціональної свідомості та релігійної ідентичності кримських татар, генезис етнічно модифікованих форм ісламу в Криму; комплексний підхід, що дав можливість виявити вплив різних факторів на формування та прояви внутрішньоісламських суперечностей та конфліктів; прогностичний підхід, завдяки якому були визначені можливі наслідки загострення протиріч у мусульманській уммі Криму і вектори їх впливу на кримський соціум. Комплексне філософсько-релігієзнавче дослідження природи, стану та динаміки внутрішньоісламських протиріч у мусульманській умми Криму дозволило дисертанту аргументовано довести, що існуючі протиріччя, які виникли на основі різного бачення способів і моделей реінтеграції ісламу в український соціум, перешкоджають консолідації кримськотатарського етносу у складний для нього час національного відродження, містять загрози його деетнізації, чинять дезінтегруючі й дестабілізуючі впливи на політичну і конфесійну ситуацію в регіоні. Наукова новизна праці конкретизована в таких основних положеннях: - під «внутрішньоісламськими протиріччями» розуміється процес феноменалізації специфічних форм протиборства всередині ісламу, в основі яких закладені альтернативні комплекси уявлень про способи виробництва, інтерпретації та поширення духовних цінностей в мусульманській уммі;У підрозділі 1.1 «Внутрішньоісламські суперечності як обєкт сучасного ісламознавства» окреслюється коло актуальних проблем релігієзнавчого дослідження ісламу в межах вітчизняних і світових наукових розвідок. Шведа та ін. науковців, присвячені дослідженню звязків ісламу із сучасними політичними процесами різного масштабу, які в сукупності презентують політологічний компонент вітчизняного ісламознавства. Четверту групу склали наукові статті, індивідуальні та колективні монографії, які означують етнонаціональні аспекти буття ісламу в Україні, насамперед особливості формування етнорелігійної ідентичності, проблеми інтеграції кримськотатарських репатріантів в український соціум - праці А.В. У підрозділі 1.2 «Регіональний підхід вітчизняного ісламознавства до вивчення внутрішньо-мусульманських протиріч» автором показано, що, попри наявність ґрунтовних досліджень іманентних протиріч у світовій уммі, здійснених зарубіжними і вітчизняними науковцями, майже відсутні спеціально-наукові розвідки таких протиріч в її регіональних субструктурах. У другому розділі дисертаційного дослідження «Внутрішньоісламські протиріччя в етноісторичному контексті становлення і розвитку ісламу в Криму» визначаються історичні передумови суперечливості внутрішньоісламських процесів у середовищі кримськотатарського етносу та простежуються сучасні тенденції розвитку мусульманської умми Криму.· Під «внутрішньоісламськими протиріччями» розуміється процес феноменалізації специфічних форм протиборства всередині ісламу, в основі яких закладені альтернативні комплекси уявлень про способи виробництва, розподілу і споживання духовних цінностей у мусульманській уммі. Генезис внутрішньоісламських протиріч обєктивно зумовлений: 1) відсутністю в ісламській спільноті чіткої ієрархії, що призводить до появи і співіснування множини організаційних форм та ісламських інституцій; 2) політизацією і радикалізацією ісламу в умовах нестабільної, кризової соціальної ситуації, а також під впливом зарубіжних ісламських структур; 3) специфічним способом трансляції ісламського віровчення через постійне співвіднесення його з історичними витоками, що обєктивно веде до відтворення традиціоналістських, модерністських та фундаменталістських течій в ісламі. · Етноісторичними коренями внутрішньоісламських протиріч в АРК стали: співіснування на півострові офіційного (улемського) і неофіційного (суфійського) напряму і відповідних релігійних структур; взаємозвязок із зарубіжними центрами ісламу та кроскультурні контакти; соціальне розшарування мусульманської умми; формування угрупувань протурецької, проазійської

Основний зміст роботи