Основні тенденції та концепції українських юристів-міжнародників в радянський період. Питання історії міжнародного права в роботах В.Е. Грабаря, В.М. Корецького. Значення харківської та львівської наукових шкіл для розвитку доктрини міжнародного права.
Аннотация к работе
Останнім часом науковий інтерес вчених-юристів України до цієї проблеми значно пожвавився, проте чимало її аспектів все ще залишається поза увагою правознавців і потребує спеціальних досліджень. У Київському, Харківському і Одеському університетах у цей період працювало багато видатних вчених-юристів, які зробили істотний внесок в розробку теорії міжнародного права. Предметом дослідження є наукова спадщина найвидатніших українських вчених-міжнародників ХХ - початку ХХІ століття, що є внеском у прогресивний розвиток міжнародного права а також основні тенденції розвитку науки міжнародного права в Київському, Харківському, Львівському та Одеському університетах. Головною метоюдослідження є виявлення і розкриття багатогранності теоретичних підходів, які склались в історії міжнародно-правової науки України та її складові частини - загальні теорії права у вчених Київської, Харківської та Одеської наукових шкіл ХХ - початку ХХІ століття, та зясування теоретико-практичного значення їх ідей для сучасної науки міжнародного права. визначити внесок таких відомих українських вчених як Грабар В.Е., Корецький В.М. та Лукашук І.І. у розвиток теоретичних засад науки міжнародного права.В Україні сучасна наука міжнародного права почала розвиватися з другої чверті ХІХ ст. і досягла великих успіхів, ставши невіддільною складовою міжнародно-правової науки світу. Саме в цю перехідну епоху в Україні зявилась ціла плеяда блискучих представників науки міжнародного права, які розробляли передові на той час ідеї про природу та зміст міжнародного права і висловлювали оригінальні думки щодо його розвитку, включаючи запобігання війни. У ХІХ ст. головними центрами наукових досліджень з міжнародного права в Україні були Харківський університет, Університет Святого Володимира та Новоросійський університет. Згодом відповідно до університетського статуту1835 р. була створена окрема кафедра загальнонародного права, на якій міжнародне право викладали професори Сергій Миколайович Орнатський та Тихон Федорович Степанов (1795-1847), якому, за висловом В.Е.Грабаря, не було рівноцінного серед західних міжнародників [10, с.243]. Степанова полягала втому, що він написав перше в Російській імперії керівництво з міжнародного права, яке можна вважати першим на її терені підручником міжнародного права.Однією з найвидатніших постатей в українській та російській науці міжнародного права був професор В.Е. Грабар був учасником угорської революції 1848 р. та пішов добровольцем в армію Кошута. Ця невелика за обсягом праця, написана надзвичайно чітко і лаконічно, містить концентрований виклад поглядів В.Е Грабаря на проблему співвідношення війни та міжнародного права. Вчений наголошував, що війна та міжнародне право є несумісними за своєю сутністю і компроміс між ними може бути лише тимчасовим, та був твердо переконаний, що настане час, коли відносини між державами будуть регулюватися виключно правовими засобами, а війна буде повністю викоренена з міжнародних відносин. Грабар почав працювати над докторською дисертацією присвяченою науці міжнародного права в середньовічній Англії.Серед тих, хто започаткуваввітчизняну юридичну науку в радянський період історії України, особливе місце посідає Володимир Михайлович Корецький (1890-1984) - академік Академії наук УРСР, засновник Інституту держави і права НАН України, який названо нині на його честь. Наукова спадщина цього вченого охоплює дослідження з різних галузей юридичної науки, а саме: середньовічної історії держави та права країн Західної Європи, цивільного права України, міжнародного приватного права та міжнародного публічного права, в яких від досяг високих вершин, і його праці з повним правом можна зарахувати до «золотого фонду» української юридичної думки. Насамперед, це стосується теорії транснаціонального права американського ученого Ф.Джессепа, яку він висунув усередині 50-х років і знайшла широку підтримку в доктрині міжнародного права, у тому числі в працях Дж.Кунца, Ф.Фрідмана, Р. Корецький довів, що основною закономірністю руху права є його відповідність обєктивно існуючим умовам сутності економічного життя суспільства, тобто за сучасною термінологією відповідність закономірностям розвитку громадянського суспільства. Корецького знайшли втілення у таких його працях, як «Проблеммы частного международного права в договорах, заключенных Советскими республиками с иностранными государствами» (1922), «К вопросу об исполнении обязательств: некоторые уроки новейшей германской судебной практики» (1922), «Законодательство Литовской Республики в области гражданского права и процесса» (1922), «Влияние обеспечения бумажных денег на исполнение обязательств» (1923), «Гражданский кодекс Советских республик» (1923), «Вопрос о влиянии обесценения бумажных денег на исполнение обязательств в германской юриспруденции» (1924), «Территориальные пределы исполнительной силы судебных решений по гражданским делам» (1924), «Оговорка о взаимности в международном частном праве» (1925), «Савиньи в международном частном праве» (1926),
План
ЗМІСТ
Вступ
Розділ 1. Історичний розвиток української науки міжнародного права
1.1 Загальна характеристика міжнародно-правових вчень в Україні напочатку ХХ століття
1.2 Основні тенденції та концепції українськихюристів-міжнародників в радянський період
Розділ 2. Внесок В.Е. Грабаря, В.М. Корецького та І.І. Лукашука в розвиток теоретичних засад сучасного міжнародного права
2.1 Питання історії міжнародного права в роботах В.Е. Грабаря
2.2 Висвітлення питань міжнародного приватного та міжнародного публічного права в діяльності В.М. Корецького
2.3 Значення діяльності І.І. Лукашука для «скарбниці» міжнародного права
Розділ 3. Оновлення доктрини міжнародного права в незалежній Україні
3.1 Міжнародно-правові ідеї та концепції київської наукової школи
3.2 Значення харківської та львівської наукових шкіл для розвитку доктрини міжнародного права
3.3 Внесок правознавців одеського наукового осередку у розвиток доктрини міжнародного права