Визначення внеску А.О. Скальковського у розробку проблем історії Південної України. Виявлення зв’язку між еволюцією історичних інтересів дослідника і оформленням основної наукової проблематики. Основні напрямки історичних досліджень А.О. Скальковського.
Аннотация к работе
Скальковський (1808-1898) був одним з регіональних істориків, хто стояв у витоків дослідження місцевої історії XVIII-початку ХІХ ст. Історія була покликана стати одним із засобів формування патріотизму, а також мала виявити основні фактори успішного розвитку регіону - заради майбутнього. Його розвідки дали початок всім головним напрямкам історичного дослідження Південної України, в основному в новий період, які зберегли своє значення і в наш час: вивчення історії регіону в цілому, дослідження історії міст, і, зокрема, м. Дисертаційна робота повязана з науковою темою № 233 “Південна Україна: історія, історіографія, джерела”, номер державної реєстрації 0101U008289, що розробляється співробітниками кафедри історії України Одеського національного університету ім. Були виявлені концепції історика стосовно історичного аспекту претензій на володіння територією регіону; ролі Росії в його заселенні, господарському освоєнні та “цивілізації”, причому вперше була звернута увага на виділений самим істориком урбаністичний аспект заселення, а також на трактування ним ролі різних сторін у освоєнні краю до його входження до Росії; стосовно торгівлі як одного з основних факторів історичного розвитку краю; ролі окремих етносів в освоєнні Степу; історії м.В цей період аналіз поглядів історика проводився в основному в рецензіях на його головні праці, в ювілейних статтях та некрологах. Тільки для цього періоду характерне таке явище, як історіографічна рефлексія самого історика6, що мала не тільки самостійне значення як самооцінка, але й, очевидно, зробила вплив на інтерпретацію його ролі в історіографії як сучасниками, так і наступними дослідниками. У 30-40-х роках в радянській Україні і в діаспорі спостерігалася певна пауза у спеціальному дослідженні доробку історика, відзначена створенням загальновідомої історіографічної схеми, що утверджує протистояння між Т.Г. Борового, хоча необхідно відмітити і аналіз поглядів історика в місцевій історіографії, зроблений В. Марченка12, хоча він і розвиває вже існуючу схему, в якій історика називали одним з засновників Одеського товариства історії та старожитностей.З іншого боку, за історією визнавалася велика суспільна роль, і це знаходило свій прояв в офіційній підтримці історичних досліджень. Основою для формування головної дослідницької проблематики історика стали його історичні інтереси та їх еволюція. Поряд з цим необхідно відмітити, що спочатку історик не мав наміру замикатися в межах регіональної історії, з огляду на загальну думку про те, що ще не написана справжня історія як Росії, так і Польщі. Поряд з цим він намагався висвітлити і так звану внутрішню, неполітичну, історію, що відповідало методології і порівняльної статистики, і романтизму, а також завданню виявити розвиток внутрішніх сил Одеси і краю, з метою протистояти звинуваченням у надмірній увазі з боку уряду тощо. Поряд з термінами адміністративно-територіального поділу історик часто використовував термін “Степ”, що дозволило йому провести паралелі в історичному розвитку регіону та Північної Америки, а також підкреслити особливості розвитку краю у порівнянні з іншими регіонами Російської імперії.
План
2. Основний зміст дисертації
Вывод
Враховуючи особливості історіографії питання, на основі широкого кола джерел і з використанням сучасних підходів до історичного дослідження, у дисертації було зроблено теоретичне узагальнення і представлено нове вирішення наукової проблеми, повязаної зі зясуванням внеску А.О. Скальковського (1808-1898) у дослідження історії Південної України. У результаті був розкритий один з важливих аспектів його дослідницькій діяльності, а також дістало висвітлення питання про становлення історіографічної традиції по відношенню до історії регіону.
Формування методології, методики та визначення основної проблематики досліджень вченого відбувалося на тлі особливостей розвитку сучасної йому історичної науки. Для історіографічного процесу першої половини ХІХ ст. характерним було співіснування та взаємодія методологічних новацій і традицій. Відбулися зміни в розумінні предмету історії Російської імперії, до якого була включена історія регіонів. З іншого боку, за історією визнавалася велика суспільна роль, і це знаходило свій прояв в офіційній підтримці історичних досліджень. З особливостями сучасної методології та методики історичних досліджень А.О. Скальковський ознайомився, в першу чергу, під час навчання у Віленському та Московському університетах.
Основою для формування головної дослідницької проблематики історика стали його історичні інтереси та їх еволюція. Великий вплив на проблематику мали ідеї та теми, характерні для романтизму. Після переїзду до м. Одеси на службу в канцелярії Новоросійського та Бессарабського генерал-губернатора М.С. Воронцова, у А.О. Скальковського поступово визначився інтерес до так званої нової історії Новоросійського краю та Бессарабії. Його особиста ініціатива по створенню комплексної історії краю отримала офіційну підтримку, і він став фактичним історіографом регіону. Поряд з цим необхідно відмітити, що спочатку історик не мав наміру замикатися в межах регіональної історії, з огляду на загальну думку про те, що ще не написана справжня історія як Росії, так і Польщі.
Аналіз творчої лабораторії А.О. Скальковського переконливо доводить, що його дослідження вповні відповідало вимогам сучасної йому історичної науки, як в методологічному і методичному, так і в тематичному аспектах (наприклад, увага до історії комерційного стану). Передусім для дослідника характерно використання в історичних розвідках методології державознавства, або описової статистики, що стала згодом основою для появи елементів позитивізму. З іншого боку, в його працях помітний вплив романтичного підходу. Необхідно відмітити, що певна тенденційність у творах А.О. Скальковського - наприклад, з огляду на необхідність апології запорозького козацтва і м. Одеси або реабілітації провінції в суспільній думці, - часто відображала прогресивну позицію історика в умовах існуючих цензурних обмежень або існування негативних стереотипів.
Методологія описової статистики або державознавства у поєднанні з характером джерел визначили інтерес історика до історії в межах адміністративно-територіальних одиниць та до історії управління в різних галузях. Поряд з цим він намагався висвітлити і так звану внутрішню, неполітичну, історію, що відповідало методології і порівняльної статистики, і романтизму, а також завданню виявити розвиток внутрішніх сил Одеси і краю, з метою протистояти звинуваченням у надмірній увазі з боку уряду тощо.
Поряд з термінами адміністративно-територіального поділу історик часто використовував термін “Степ”, що дозволило йому провести паралелі в історичному розвитку регіону та Північної Америки, а також підкреслити особливості розвитку краю у порівнянні з іншими регіонами Російської імперії.
А.О. Скальковський займався як фактографічною реконструкцією історії Південної України, так і концептуальним аналізом розвитку регіону. Перш за все слід згадати його погляди на історію претензій на володіння цією територією, що відповідали офіційній російській позиції стосовно недавно приєднаних регіонів. Історик дійшов висновку, що, незважаючи на певні підстави, що мала позиція в цьому питанні Запорозької Січі, у XVIII ст. (і на початку ХІХ ст.) переважне право, як засноване на міжнародних трактатах, належало Російській імперії.
Дослідник створив концепцію особливої ролі Російської імперії в історичній долі цього регіону. Він підкреслив значення цієї держави в заселенні, урбанізації, господарському освоєнні та “цивілізації” Степу. Поряд з цим історик визнавав певну роль в освоєнні Південної України і з боку корінного місцевого населення (запорозьких козаків, ногайських татар та ін.), наголошував на ролі запорозької та української колонізації.
Розглядаючи історію господарства в краї, дослідник основну увагу зосередив на історії торгівлі з огляду на її важливе значення як головного фактору суспільного розвитку і як основи унікального серед інших регіонів імперії розвитку Новоросійського краю та Бессарабії.
Невідємною частиною історії Степу виступає в працях А.О. Скальковського історія запорозького козацтва. Ця проблема у 30-ті роки ХІХ ст. ще чекала на свого дослідника. Знайдені документи Запорозького архіву дозволили самому історику по-новому сприйняти цей історичний феномен. Ще до цієї події в його творах зявляється порівняння запорожців з орденами, яке, після ознайомлення дослідника зі згаданими документами, пережило еволюцію поряд зі зміною поглядів на природу запорозького козацтва. Після цього розроблена ним концепція Запорозької Січі як словянського лицарського ордену стала відігравати роль своєрідного засобу по реабілітації козацтва в суспільній думці. Вона також була покликана пояснити історичну роль запорозького козацтва. Наукове значення концепції, на наш погляд, полягало передусім в окресленні нової проблематики для подальших досліджень. Крім того, вона мала і велике суспільне значення.
Гайдамацька проблематика розглядалася А.О. Скальковським як релевантна історії та історіографії запорозького козацтва. Його погляди на звязок козацтва і гайдамаччини зазнали еволюції відповідно загальній еволюції ставлення історика до запорозького козацтва. Поряд з цим мали місце і зміни в трактуванні ним природи самої гайдамаччини. З одного боку, виходячи з необхідності апології козацтва, з іншого, негативно оцінюючи гайдамацький рух, історик дійшов висновку, що управління Запорозької Січі не могло підтримувати або ініціювати дії гайдамак. Необхідно відмітити, що, завдяки використанню топоніму “Західна Україна” в назві свого спеціального дослідження, дослідник сприяв інтеграції гайдамацької проблематики у коло проблем української історії, а не історії Речі Посполитої.
Велику увагу А.О. Скальковський приділив комплексному дослідженню історії військово-козацьких формувань у Північному та Північно-Західному Причорноморї, з метою простежити долю колишніх запорожців. Незважаючи на певну тенденційність історика в оцінці предмету свого дослідження - з точки зору висвітлення долі колишнього запорозького козацтва та виявлення державних потреб у підтримці козацтва, - і на неповноту історичної реконструкції або деякі фактичні неточності, внесок А.О. Скальковського в сучасну йому історичну науку виявився вагомим з огляду на низький рівень розробленості проблематики.
Таким чином, дослідник поклав міцні підвалини для вивчення в Одесі переважно нової історії Новоросійського краю та Південної Бессарабії. З іншого боку, у визначенні його належності до історіографічного напрямку, ми схиляємося до визнання А.О. Скальковського як регіонального - на противагу поняттю “провінційний”, - історика. Необхідно провести межу між дійсно провінційною історіографією, як історією-описом, і історіографією регіональною, з домінуванням яскраво вираженої оцінки місцевого історичного процесу для загально-історичного або в межах загально-історичного. Віднесення історика до вказаного напрямку дозволило б не тільки завдяки тематиці історичних праць, але й за допомогою використання поняття “регіональний історик” встановити звязок дослідника з українською історіографією.
З іншого боку, А.О. Скальковський сприяв включенню проблематики української історії в проблематику загальнословянської історії, що природно для періоду національного відродження, характерного для українського народу поряд з іншими словянськими народами.
Список литературы
1. Три видання “Истории Новой Сечи” А.О. Скальковського: до питання про зміни у структурі твору // Записки історичного факультету / Одеський державний університет ім. І.І. Мечникова. - Одеса, 1999. - Вип. 8. - С. 178-185.
2. До питання про роль А.О. Скальковського у встановленні дати святкування заснування м. Одеси // Записки історичного факультету / Одеський державний університет ім. І.І. Мечникова. - Одеса, 1999. - Вип. 9. - С. 115-123.
3. Історія військово-козацьких формувань у Північному Причорноморї (остання чверть XVIII-перша половина ХІХ ст.) у висвітленні А.О. Скальковського // Південний архів: Збірник наукових праць. Історичні науки / Міністерство освіти і науки України; Херсонський державний педагогічний університет. Історичний факультет. - Херсон, 2001. - Вип. 4. - С. 52-62.
4. Проблема володіння Північним Причорноморям в оцінці А.О. Скальковського // Записки історичного факультету / Одеський національний університет ім. І.І. Мечникова. - Одеса, 2001. - Вип. 11. - С. 116-124.
5. Аполлон Скальковський // Історіографічні дослідження в Україні. - К.: НАН України. Інститут історії України, 2003. - Вип. 12. - С. 52-73. - У співавторстві з В.М. Хмарським.
6. До питання про дослідження гайдамацтва у ХІХ ст.: Історіографічна спадщина Аполлона Олександровича Скальковського // Науковий вісник Ужгородського університету. Сер. Історія. - Ужгород, 2003. - Вип. 8. - С. 44-50.
7. “Словянський лицарський орден”: До питання про формування та зміст концепції А.О. Скальковського стосовно феномену Запорозької Січі // Записки історичного факультету / Одеський національний університет ім. І.І. Мечникова. - Одеса, 2003. - Вип. 13. - С. 231-246.
8. Персональний фонд Аполлона Скальковського в Державному архіві Одеської області: втрати і знахідки // Архів. Документ. Історія. Сучасність: Збірка наукових статей та матеріалів / Праці Державного архіву Одеської області; Державного Комітету архівів України. - Одеса, 2001. - С. 281-284.
9. Оцінка історіографічної спадщини Аполлона Олександровича Скальковського дослідниками української діаспори // Українознавчі діалоги в наукових дослідженнях та практичній діяльності: (До 5-річчя відкриття канадсько-українського бібліотечного центру): Матеріали міжнар. наук.-практ. конф., Одеса, 8-9 жовтня 2002 року. - К., 2003. - С. 33-37.