Дослідження складу і особливостей формування Адміністрації глави держави за владарювання П. Скоропадського, яка мала назву "Головна Квартира Пана Гетьмана". Функції осіб біля Гетьмана. Начальник штабу, старшини з правами командирів неокремих бригад.
Аннотация к работе
Скоропадського мала назву «Головна Квартира Пана Гетьмана» [20,арк.16], що включала у себе три основних складових: ¦ «Штаб Пана Гетьмана», ¦ «Особи біля Гетьмана» (тобто його адютанти) та ¦ «Власна Його Світлості Пана Гетьмана всієї України канцелярію». Начальник Штабу гетьмана з будь-якого приводу чи справи мав звітуватися лише перед гетьманом і отримувати вказівки та розпорядження також винятково від гетьмана, а тому «ніяке інше управління по справам, ввіреним його розпорядженню, вимагати вказівок по ним права не має». Серед обовязків начальника Штабу гетьмана було: командування частинами Штабу, нагляд за діловодством та ревізія справ Штабу, складання кошторисів видатків і прибутків по Штабу, а також передача гетьманських розпоряджень всім державним органам, цивільним установам і окремим особам для виконання зі словами: «Пан Гетьман наказав» [20,арк.81-100,16-30]. Серед осіб для виконання доручень при начальнику Штабу гетьмана були: старшини з правами командирів неокремих бригад, які за його вказівкою повинні були нести чергування в гетьманському палаці під час засідання Ради міністрів; осавули з правами командирів сотень, які під час свого чергування керували прийомом відвідувачів начальника Штабу і виконували окремі його доручення; і секретар з правами столоначальника, що виконував доручення начальника Штабу з цивільного управління і вів його особисте листування. Крім того, як відверто визнавав Б.Стеллецький, «Начальник Штаба не входив до складу Ради Міністрів, але його вплив був більше кожного окремого міністра, позаяк він був постійним доповідачем та радником гетьмана і мав у своєму розпорядженні Особливий відділ за посередництва котрого повного мірою був інформований як про окремі особи, так і про події, що давало йому можливість легко розбиратися у подіях» [21,арк.
Аккерман А. Ф. Украинизация 34-го армейского корпуса //1917 год в судьбах России и мира. Февральская революция. От новых источников к новому осмыслению. - М., 1997. - С. 339-343.
«Военный орден святого великомученика и победоносца Ееоргия. Биобиблиографический справочник». - М.: РЕВИА, 2004.
Волоков С. В. Офицеры армейской кавалерии. - М., 2004.
Волков С.В. Офицеры российской гвардии. - М., 2002.
Залесский К.А. Кто был кто в Первой мировой войне. - М., 2003.
Колянчук О., Литвин М., Науменко К. І епералі іеі українських визвольних змагань. - Львів, 1995.
Кравчук М. Правові основи будівництва Національних Збройних Сил України в 1914-1993 pp. - Івано-Франківськ, 1997.
Семенов-Тян-Шанский К. П. Дмитрий Семенович Стеллецкий (1875-1947) // Хоругвь. - 2004. - Вив. 9.