Право власності, її форми і типи та зв’язок між ними. Суспільні відносини, що виникають у звязку і з приводу привласнення матеріальних благ. Види та функціонування підприємств, залежно від форм власності. Новітні тенденції у розвитку відносин власності.
Аннотация к работе
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ КИЇВСЬКИЙ ОПТИКО-МЕХАНІЧНИЙ ТЕХНІКУМ КУРСОВА РОБОТА з дисципліни: ”ЕКОНОМІКА (ПОЛІТИЧНА ЕКОНОМІЯ)” на тему: «Власність у системі виробничих відносин» КИЇВ - 2012 Зміст Вступ 1. Види та функціонування підприємств, залежно від форм власності 5. Новітні тенденції у розвитку відносин власності Висновок Список використаної літератури Додатки Вступ Будь-яка виробнича діяльність людей починається з відносин власності. Так, щоб розпочати виробництво матеріальних благ, необхідно спочатку оволодіти (привласнити) обєктивними умовами виробництва: землею, засобами, предметами праці тощо. Виходячи з розглянутого, можна зробити висновок, що власність, особливо на засоби виробництва, є основоположною економічною категорією. Законодавство України так трактує право власності: Право власності - це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном. Форма власності - це стійка система економічних відносин і господарських звязків, що зумовлює відповідний спосіб та механізм поєднання працівника і засобів виробництва. Цікаво, що на перших етапах розвитку людської цивілізації панували колективні форми власності. їх існування було зумовлене низьким рівнем тогочасного розвитку продуктивних сил. Приватна характеризується тим, що засоби виробництва, а отже, і вироблений продукт належать приватним особам. Суб’єкти власності - це персоніфіковані носії відносин власності: - окрема особа (індивід) - людина як носій майнових і немайнових прав та обов’язків; - юридичні особи - організації, підприємства, установи всіх форм власності; - держава в особі органів державного управління, муніципалітети (органи місцевого управління та самоврядування); - інші держави або міжнародні організації та інституції. Своєрідність права державної власності полягає в тому, що: - функції власника щодо об’єктів державної власності (засобів виробництва утому числі) здійснюються вищими органами державної влади: Верховною Радою України, Президентом України, Кабінетом Міністрів України і реалізуються через їх повноваження щодо визначення складу, структури, динаміки розвитку єдиного фонду державної власності, нормативно-правового регулювання відносин державної власності, а також щодо передачі окремих частин єдиного фонду державної власності в господарське управління певних центральних органів виконавчої влади та встановлення порядку управління вказаними частинами; - суб’єкт права власності (держава) сам встановлює правові норми, що регулюють відносини державної власності; - реалізація права державної власності здійснюється за допомогою створених державою підприємств та організацій, які діють у певних правових формах.