Власність як економічна категорія, її основні види, суб’єкти і об’єкти власності. Обґрунтування необхідності різних форм власності в ринковій економіці. Сучасний стан відносин власності в Україні та соціальні наслідки реформування відносин власності.
Аннотация к работе
Актуальність теми зумовлена тим, що одним з головних умов переходу до ринкової економіки є різноманіття різних форм власності, тому важливу роль набуває розгляд питань, повязаних з відносинами власності та їх значенням в Україні. Під час переходу до ринкової економіки в України як і в інших постсоціалістичних країнах, здійснення реформ зіткнулося з рядом обєктивних труднощів, першочерговою серед яких, безумовно, можна назвати проблему власності. Процес реформування відносин власності в Україні супроводжується здійсненням політики роздержавлення та приватизації, повязаної зі структурною перебудовою економіки, змінами у формах господарювання і, отже, перетвореннями в продуктивних силах та виробничих відносинах. власність ринковий україна реформування Сучасні економічні теорії вбачають у власності економічні відносини, проте одні визначають їх як сукупність усіх економічних відносин, інші - як основне економічне відношення, треті - вихідне чи первинне. Мета роботи - розкрити поняття власності, її економічний та юридичний зміст, розкрити форми власності в економіці на Україні та форми і механізми роздержавлення та приватизаціїВласність, з економічної точки зору - це економічна категорія, яка відображає належність майна певній фізичній або юридичній особі, умови володіння ним, розпорядження і користування та відносини між економічними субєктами стосовно привласнення засобів виробництва і його результатів. Вона виступає як сукупність матеріальних благ, результатів інтелектуальної діяльності, певної суми грошей, цінних паперів, які можуть передаватися в користування іншим субєктам за відповідну плату, або відчужуватися шляхом продажу обєктів власності на ринку. В економічному розумінні власність являє собою складну систему економічних відносин, які існують у виробництві. Ця система включає: відносини з приводу привласнення умов виробництва та його результатів; відносини з приводу використання виробничих ресурсів; економічні форми реалізації власності. За обєктами у відносинах власності можна виділити такі компоненти: власність на засоби виробництва; власність на предмети споживання; власність на робочу силу; власність на результати інтелектуальної діяльності.Приватна власність на засоби виробництва була історично першим типом власності, який породив право індивідуального розпорядження товаровиробників продуктами своєї праці і їх економічне відокремлення (на цій основі) один від одного й від суспільного виробництва. Це в поєднанні з суспільним поділом праці, стало вирішальною умовою формування ринкової економіки, яка дала величезний поштовх для розвитку продуктивних сил. Проте зростання масштабів виробництва та його ускладнення, абсолютне збільшення населення на планеті та зростання його потреб породили ряд нових проблем економічного, соціального, екологічного суспільного характеру. В звязку з цим починають виникати й набувати все більшого значення нові форми приватної власності, які передбачають перехід від індивідуальної до усуспільненої приватної власності: акціонерна, колективна, групова, пайова тощо. Склалася, на перший погляд, досить парадоксальна, а з точки зору діалектичної логіки, цілком закономірна ситуація - в розвинутих країнах світу досить рельєфно окреслюється зближення функцій різноманітних форм державної та приватної власності, що в перспективі, на основі подальшого розвитку науково-технічного прогресу, трансформації соціально-економічних систем у бік їх соціалізації , може привести до формування обновленого типу усуспільненої власності - загальнонародної.Кожна функціональна форма власності має відбивати насамперед рівень зрілості суспільного поділу праці, бути адекватною структурі та ступеню складності суспільної продуктивної сили, що використовується у виробництві. Форма власності визначається специфікою суспільної продуктивної сили праці як обєкта індивідуальної власності людини. Будь-які «забігання» вперед (так само, як і відставання) у процесі формоутворення власності від досягнутого рівня продуктивної або суспільної праці негативно відібються на розвитку її та у кінцевому підсумку стримуватимуть економічний прогрес. В умовах товарного виробництва і ринкових відносин лише конкуренція здатна виявити ефективність певної форми власності порівняно з іншими та перспективи її економічного відтворення. Водночас положення про обєктивну обумовленість процесу формоутворення власності рівнем та характером розвитку суспільної продуктивної сили праці людини неповинно абсолютизуватися.Варті уваги й ті переваги корпоративної форми власності, що визначають її конкурентоспроможність. Формуючи основу інтелектуальної власності, остання, на відміну від власності на матеріально-речові засоби виробництва, не може себе реалізувати на суто приватній основі. Однак, якщо певний субєкт володіє інформацією, то ця сама інформація може стати власністю й іншої особи. Саме поняття власність - це сукупність правових норм, що регулюють і закріплюють суспільні відносини, що виникають в звязку з присвоєнням матеріальних благ гром
План
ЗМІСТ
Вступ
РОЗДІЛ 1. Економічний зміст відносин власності
1.1 Власність як економічна категорія. Субєкти і обєкти власності
1.2 Еволюція відносин власності в економічній системі суспільства
1.3Роль та функції відносин власності в економічному житті суспільства
РОЗДІЛ 2. Види і форми власності
2.1 Обґрунтування необхідності різних форм власності в ринковій економіці
2.2 Характеристика форм власності згідно Закону України «Про власність»
2.3 Основні види власності
РОЗДІЛ 3. Відносини власності в Україні
3.1 Сучасний стан відносин власності в Україні
3.2 Роздержавлення і приватизація власності в Україні як метод реформування відносин власності в Україні
3.3 Соціальні наслідки реформування відносин власності в Україні