Загальний природній порядок, частину якого становить людина у трактаті Б. Спінози. Тема свободи і її суть у творі Т. Аквінського "Коментарі до Аристотелевої Політики". Психологічний аналіз, матеріально-корисні причини виникнення форм державного правління.
Аннотация к работе
Останній твір був видалений анонімно,із зазначенням неправдивого місця друку:твір було сприйнято з надзвичайним обуренням з боку теологів,його було офіційно заборонено продавати і розповсюджувати(те ж у свій час сталось із твором Гобса “Левіафан”) через ілюзорний вміст нечестивих і безбожних вчень. Спіноза дійшов не тільки до висновку,що книги Старого Заповіту написані не тими людьми,імена яких вони носять,а й до більш універсально-моралістичного,стоячи на позиції суворої закономірності природи: “Чудо,хай воно буде проти-чи надприродне,є чистим абсурдом”. Під час продукування критичних думок відносно релігії Спіноза не тільки викривав гносеологічні корені релігійних марновірств,але часто наближався до політичної грані релігійного впливу на натовп та на особисті риси характеру кожного громадянина: “Під виглядом релігії народу легко навіюється...шанувати своїх царів як богів”,адже “найвища таємниця монархічного правління і найбільший його інтерес полягає в тому,щоб тримати людей в омані,а страх,яким вони повинні бути стримувані,прикривати голосним іменем релігії ,аби люди за своє поневолення боролися,як за свій добробут”. У шістнадцятому розділі “Теологічно-політичного трактату”(про основи держави,про природне й цивільне право кожного і про право верховної влади) Спіноза висловив думку про те,що за правилами і законами природи кожна людина призначена до певного виду діяльності. Далі філософ доходить до висновку: “Таким чином,якщо розглядати людину як істоту,яка діє за велінням однієї тільки природи,то все,що вона вважає для себе-чи за вказівкою здорового глузду,чи в пориві пристрастей-корисним,їй за верховним правом природи дозволено привласнювати й захоплювати в будь-який спосіб:чи силою,чи хитрістю,чи проханням,чи взагалі як їй буде зручніше,а відповідно, і вважати ворогом того,хто хоче перешкоджати виконанню її намірів”.
Список литературы
1 Тома Аквінський “Коментарі до Арістотелевої політики”. З латини переклав Олександр Кислюк. “Основи”,К.,2003
2 Бенедикт Спіноза “Теологічно-політичний трактат”. З латини переклав Володимир Литвинов. “Основи”,2003