Ставлення органів світської влади України до релігії і православної церкви. Процес "українізації" православних єпархій. Формування і діяльність радянської антирелігійної пропаганди. Діяльність радянських органів по відокремленню церкви від держави.
Аннотация к работе
Науковий аналіз суттевих аспектів, загальних рис і особливостей цих взаємин збагачує вітчізняну історичну науку, сприятиме їх прогнозуванню та гармонізації сьогодні, в умовах посилення впливу релігійного чинника на суспільно-політичне і духовне життя країни. вивчити ставлення органів світської влади України та окремих політичних партій до релігії і православної церкви, їх ролі в суспільстві, проаналізувати еволюцію державно-церковних взаємовідносин у досліджуваний період; проаналізувати головні аспекти внутрішньоцерковного життя, напрямки та форми діяльності духовенства, процес його адаптації до нових суспільно-політичних умов; розкрити відношення державних структур та політичних партій до церковно-монастирської власності, діяльність органів радянської влади по руйнуванню економічної основи православної церкви, закриттю та використанню культових споруд; Виходячи з багатоплановості теми, автор використав в основному такі науково-дослідницькі методи: порівняльно-історичний, що дозволяє простежити і порівняти історичні явища у відповідних конкретно-історичних умовах і стадіях їх розвитку; проблемно-хронологічний, покликаний надати кожному розділу дисертації характеру розробки групи повязаних між собою проблем, краще розставити акценти в їх висвітленні; системно-структурний - розглянути державно-церковні відносини як систему, що складалася з окремих взаємоповязаних елементів; логічний, ретроспективний та статистичний методи дослідження - проаналізувати історичні процеси в кінцевій стадії їх розвитку, зробити висновки за їх наслідками.В цей же період зявились праці російських (М.Антонова, Я.Бурова, П.Гідулянова, П.Дьяконова, М.Фіолетова) та українських (К.Гольберта, Г.Железногорського, Ю.Любинського, І.Сухоплюєва) авторів, присвячені правовим аспектам державно-церковних відносин в СРСР, розясненню українського і російського декретів про відокремлення церкви від держави та інших постанов радянських органів з цього питання. Безпосереднє відношення до нашої проблеми мають праці українських (В.Єленського, М.Забережєва, О.Молчанова, М.Расторгуєвої) і російських (Н.Бєлик, А.Іванова, В.Куроєдова) авторів, присвячені правовим аспектам державно-церковних взаємин в СРСР, діяльності органів радянської влади з відокремлення церкви від держави, підготовці кадрів пропагандистів-"антирелігійників", критиці позиції духовенства за часів голоду 1921-1922 рр. На жаль, в цей період з-під пера українських істориків не вийшло жодного солідного дослідження з нашої проблеми. До причин виникнення “обновленського” руху автори відносять також: необхідність трансформації православної ідеології “з феодально-кріпосницької ... в ідеологію буржуазну” (М.Гордієнко, П.Курочкін); намагання церковних і світських реформаторів пристосувати церкву до соціально-політичних змін у суспільстві (М.Красников); пошук шляхів виходу з кризи, в якій патріарша церква опинилась під час вилучення церковних цінностей 1922 р. Н.Бевзюк, спеціально аналізуючи в своїй кандидатській дисертації (1989 р.) процес "створення УАПЦ і її діяльності як ідеологічного знаряддя буржуазних націоналістів" прийшла до висновку, що "в період громадянської війни православна церква в Україні виступала як антинародна реакційна сила, яка прагнула зміцнити окупаційний режим і капіталістичну експлуатацію, відвернути трудящих від революційно боротьби за соціальне, національне і духовне визволення". У другому підрозділі “Націоналізація православних культових споруд” досліджується практична діяльність органів радянської влади по руйнуванню економічних підвалин церкви, що відбувалася на основі нормативно-правових актів РСФРР, а також “Тимчасових положень про соціалізацію землі”, ухвалених II Всеукраїнським зїздом Рад (березень 1918 р.), декрету Тимчасового робітничо-селянського уряду України “Про відокремлення церкви від держави та школи від церкви” (січень 1919 р.), декретів РНК УСРР “Про передачу майна монастирських, церковних та інших релігійних установ у відання Народного Комісаріату соціального забезпечення” (травень 1919 р.), “Про націоналізацію всіх колишніх казенних, монастирських, удільних, міських і поміщицьких земель” (квітень 1920 р.) тощо.
План
Основний зміст дисертації радянський влада православний церква