Особливості географічного положення Тернопільської області: населення, економіка, клімат. Характеристика ґрунтів території м. Бережани, їх стан і якість. Процес, фактори й умови ґрунтоутворення. Охорона та відтворення рослин, занесених до Червоної книги.
Аннотация к работе
Ґрунтознавство - наука про ґрунти, їх утворення (генезис), будову, склад та властивості, про закономірності їх географічного поширення, про процеси взаємодії з зовнішнім середовищем, які визначають формування і розвиток найголовнішої властивості ґрунтів - їх родючості, про шляхи раціонального використання ґрунтів в сільському та народному господарстві, про зміни в характері ґрунтового вкриття в умовах господарської діяльності людини. Ґрунтознавство - одна з фундаментальних наук про Землю та біосферу, яка звернена в бік таких найважливіших для людства прикладних дисциплін як агрономія, лісівництво, змлевпорядкування, екологія та інші і корені наукових знань про ґрунт заходять у сиву давнину, які постійно нагромаджуються, а звязок з прикладними та фундаментальними науковими дисциплінами розширюється. Докучаєв ? Ґрунтом слід називати ? денні, або зовнішні горизонти гірських порід (будь-яких з них), що були природно змінені спільною дією води, повітря та різного роду організмів, живих і мертвих. На науці про ґрунт значною мірою базується розробка системи ведення сільського господарства, раціональних сівозмін, систем удобрення, проектів організації території та меліорації земель. Відмінності властивостей материнських порід, рослинності, клімату і рельєфу, особливості використання ґрунтів протягом певного проміжку часу визначають швидкість і якісний напрямок ґрунтоутворення.Ґрунт - самостійне природно-історичне, органомінеральне тіло, яке виникло внаслідок дії живих і мертвих організмів і природних вод на поверхневі горизонти гірських порід під впливом кліматичних факторів, рельєфу і гравітаційного поля Землі. Клімат, зокрема співвідношення тепла і вологи, впливає на формування різних типів ґрунтів Господарська діяльність людини може сприяти підвищенню родючості ґрунту за умови науково об ґрунтовного його обробітку або її зниженню внаслідок нераціонального господарювання. Мерзлотний водний режим (постійно кріогенні ґрунти) властивий ґрунтам, які формуються в області багаторічної мерзлоти. Періодично промивний режим характерний для ґрунтів, які формуються в умовах, коли річна сума опадів приблизно дорівнює річному випаруванню.
План
Зміст
Вступ
Процес ґрунтоутворення
Фактори й умови ґрунтоутворення
Характеристика досліджувального району
Населення
Економіка
Особливості географічного положення Тернопольської області
Клімат
Ґрунти Тернопільської області 13
Стан і якість грунтів. Якість ґрунтів сільськогосподарського призначення
Внутрішні води
Рослинний світ
Тваринний світ
Грунтовий провіль, генетичні горизонти, забарвлення ґрунту
Гранулометричний склад ґрунтотворних порід і ґрунтів
Структура ґрунту та пористість ґрунту
Література
Вывод
Ґрунт - самостійне природно-історичне, органомінеральне тіло, яке виникло внаслідок дії живих і мертвих організмів і природних вод на поверхневі горизонти гірських порід під впливом кліматичних факторів, рельєфу і гравітаційного поля Землі.
Материнські породи підґрунтя визначають мінеральний склад, фізичні, хімічні властивості ґрунту
Клімат, зокрема співвідношення тепла і вологи, впливає на формування різних типів ґрунтів
Тварини, що живуть у ґрунті, розпушують його і подрібнюють рештки рослин. Остаточно перетворюють відмерлі рештки рослин і тварин на перегній-мікроорганізми.
Господарська діяльність людини може сприяти підвищенню родючості ґрунту за умови науково об ґрунтовного його обробітку або її зниженню внаслідок нераціонального господарювання. Важливе значення для поліпшення якості ґрунтів має внесення органічних і мінеральних добрив.
Для підтримання ґрунтів у належному стані необхідно вживати різні заходи: насаджувати дерева і кущі на схилах ярів, щоб зупинити їх ріст.
Схили височин розорювати упоперек щоб запобігти змиванню ґрунту поверхневими водами;
В міру зрошувати землі
Науково обґрунтовано вносити мінеральні добрива
З агрономічного погляду найбільш доцільно виділяти 6 типів водного режиму (за Висоцьким-Роде).
Мерзлотний водний режим (постійно кріогенні ґрунти) властивий ґрунтам, які формуються в області багаторічної мерзлоти. Протягом більшої частини року ґрунтова вода знаходиться у твердому стані у вигляді льоду. У теплий період лід розмерзається зверху вниз і над мерзлим шаром утворюється надмерзлотна верховодка. Вода витрачається на випарування, боковий стік, десукцію. Ґрунт постійно вологий. Упродовж більшої частини вегетаційного пері оду волога підтримується на рівні від найменшої до повної вологоємності і ніколи не буває нижчою від вологи вянення (ВВ).
Промивний режим властивий ґрунтам лісових зон тайги, вологих субтропіків і тропічних лісів, по мірних широколистяних лісів, де річна сума опадів перевищує річне випарування. Щорічно ґрунтова товща промочується до рівня ґрунтових вод, що забезпечує виніс продуктів ґрунтоутворення за межі ґрунтової товщі. Ґрунти мають надлишок води. У нижній частині профілю вміст вологи ніколи не знижується за найменшу вологоємність. У підзолистих ґрунтах тайги тільки протягом 3-х місяців літа вологість тримається в межах від вологи вянення до найменшої вологоємкості. Весною після сніготанення ґрунт зволожується в межах від найменшої до повної вологоємності, а на деякій глибині утворюється верховодка.
Періодично промивний режим характерний для ґрунтів, які формуються в умовах, коли річна сума опадів приблизно дорівнює річному випаруванню. Це характерно для Лісостепу з вилугуваними і типовими чорноземами. Наскрізне промочування ґрунту відбувається один раз на 10-15 років. Періодично (не щорічно) весь профіль насичується водою до вологості, що відповідає найменшій вологоємності. У нижній частині профілю вологість може падати до вологості розриву капілярів (ВРК), а у верхній - до вологості вянення (ВВ).
Непромивний режим властивий зонам, де середня річна сума опадів менша від середньорічного випарування (Степ, посушлива Савана). Ґрунтова товща промочується на глибину 0,5-2 м, нижче знаходиться шар із постійно низькою вологістю. У верхній частині профілю відповідно з режимом випадання опадів волога коливається в межах від ПВ до ВВ, у нижній - від вологості розриву капілярів (ВРК) до ВВ протягом року.
Випітний режим, як і непромивний або посушливий, має місце в ґрунтах аридного клімату, але в умовах близького залягання ґрунтових вод до поверхні. В них капілярна кайма періодично піднімається до поверхні, ґрунтові води випаровуються фізично і в разі наявності в них солей, розчинних у воді, поверхневі горизонти збагачуються ними. Формуються лучні солончаки і солончакові ґрунти.
Іригаційний водний режим характерний для штучно зрошуваних територій. Річний водний режим при зрошенні нестабільний і може змінюватися з часом на промивний, непромивний і навіть випітний залежно від виду, інтенсивності та строків зрошення.
З агрономічного погляду найбільш доцільно виділяти 6 типів водного режиму (за Висоцьким-Роде).
Мерзлотний водний режим (постійно кріогенні ґрунти) властивий ґрунтам, які формуються в області багаторічної мерзлоти. Протягом більшої частини року ґрунтова вода знаходиться у твердому стані у вигляді льоду. У теплий період лід розмерзається зверху вниз і над мерзлим шаром утворюється надмерзлотна верховодка. Вода витрачається на випарування, боковий стік, десукцію. Ґрунт постійно вологий. Упродовж більшої частини вегетаційного пері оду волога підтримується на рівні від найменшої до повної вологоємності і ніколи не буває нижчою від вологи вянення (ВВ).
Промивний режим властивий ґрунтам лісових зон тайги, вологих субтропіків і тропічних лісів, по мірних широколистяних лісів, де річна сума опадів перевищує річне випарування. Щорічно ґрунтова товща промочується до рівня ґрунтових вод, що забезпечує виніс продуктів ґрунтоутворення за межі ґрунтової товщі. Ґрунти мають надлишок води. У нижній частині профілю вміст вологи ніколи не знижується за найменшу вологоємність. У підзолистих ґрунтах тайги тільки протягом 3-х місяців літа вологість тримається в межах від вологи вянення до найменшої вологоємкості. Весною після сніготанення ґрунт зволожується в межах від найменшої до повної вологоємності, а на деякій глибині утворюється верховодка.
Періодично промивний режим характерний для ґрунтів, які формуються в умовах, коли річна сума опадів приблизно дорівнює річному випаруванню. Це характерно для Лісостепу з вилугуваними і типовими чорноземами. Наскрізне промочування ґрунту відбувається один раз на 10-15 років. Періодично (не щорічно) весь профіль насичується водою до вологості, що відповідає найменшій вологоємності. У нижній частині профілю вологість може падати до вологості розриву капілярів (ВРК), а у верхній - до вологості вянення (ВВ).
Непромивний режим властивий зонам, де середня річна сума опадів менша від середньорічного випарування (Степ, посушлива Савана). Ґрунтова товща промочується на глибину 0,5-2 м, нижче знаходиться шар із постійно низькою вологістю. У верхній частині профілю відповідно з режимом випадання опадів волога коливається в межах від ПВ до ВВ, у нижній - від вологості розриву капілярів (ВРК) до ВВ протягом року.
Випітний режим, як і непромивний або посушливий, має місце в ґрунтах аридного клімату, але в умовах близького залягання ґрунтових вод до поверхні. В них капілярна кайма періодично піднімається до поверхні, ґрунтові води випаровуються фізично і в разі наявності в них солей, розчинних у воді, поверхневі горизонти збагачуються ними. Формуються лучні солончаки і солончакові ґрунти.
Іригаційний водний режим характерний для штучно зрошуваних територій. Річний водний режим при зрошенні нестабільний і може змінюватися з часом на промивний, непромивний і навіть випітний залежно від виду, інтенсивності та строків зрошення.
Список литературы
1. Бережняк М.Ф. Ґрунтознавство з основами агрохімії / М.Ф. Бережняк, Н.А. Пасічник. - К., «Компринт». - 2015. - 410 с.
2. Добровольский В.В. География почв с основами почвоведения. - М.: ВЛАДОС, 1999. - 384 с.
3. Чорний І.Б. Географія ґрунтів з основами ґрунтознавства: Навч. посібник. - К.: Вища школа, 1995. - 240 с.
4. Бережанська Земля : Історично-Мемуарний Збірник. - Нью Йорк - Лондон - Сідней - Торонто, 1970. - Т. 1; Торонто - Ню Йорк - Лондон - Сідней - Бережани - Козова, 1998. - Т. 2;
5. Зорик В., Синишин І. Бережани // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. - Тернопіль: Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. - Т. 1: А - Й. - С. 103-105. - ISBN 966-528-197-6 .
6. Андрушків Б. Некрополі Тернопільщини, або про що розповідають мовчазні могили.- Тернопіль: «Підручники і посібники», 1998
7. Мазурак Я. Літературна Бережанщина: Біографічний довідник. - Бережани, 2000;
8. Литвин М., Науменко К. Історія ЗУНР.- Львів: Інститут українознавства НАНУ, видавнича фірма «Олір», 1995. - 368 с., іл. - ISBN 5-7707-7867-9