Вивчення діастолічної дисфункції лівого шлуночка у хворих на гіпертонічну хворобу. Проведення проби з ізометричним фізичним навантаженням на великі м"язові масиви. Співставлення ехокардіографічних параметрів хворих. Показники лікування еналаприлом.
Аннотация к работе
Діастолічна функція лівого шлуночка активно привертає до себе увагу за рядом причин: вона може бути ізольованою, може передувати систолічній дисфункції лівого шлуночка, поєднуватися з нею або наслідувати їй [Беленков Ю.Н. с соавт., 1997; Терещенко С.Н. с соавт., 1999], на відміну від систолічної функції, вона є більш чутливим та динамічним показником стану міокарда, від неї в більшій мірі залежать функціональний стан, толерантність до фізичного навантаження, вираженість симптомів ХСН і навіть прогноз хворих [Агеев Ф.Т. с соавт., 1995; Marabotti C. et al., 1994; Werner G.S. et al., 1996]. Визначити зміни діастолічної функції лівого шлуночка у хворих на гіпертонічну хворобу під час ізометричного фізичного навантаження і встановити критерії прихованої в стані спокою діастолічної дисфункції лівого шлуночка. Порівняти діастолічну функцію лівого шлуночка у хворих на нейроциркуляторну дистонію (НЦД) та на гіпертонічну хворобу І стадії для розробки критеріїв диференціальної діагностики цих патологічних станів. Оцінити вплив на стан порушеної діастолічної функції лівого шлуночка антигіпертензивної терапії: бета-адреноблокатора атенололу, інгібітора ангіотензинперетворюючого ферменту еналаприлу та антагоніста кальцію ніфедипіну-ретард та розробити критерії диференційованого лікування гіпертонічної хвороби з діастолічною дисфункцією лівого шлуночка. Встановлені особливості дії представників основних груп антигіпертензивних препаратів атенололу, еналаприлу та ніфедипіну-ретард на різні типи діастолічної дисфункції лівого шлуночка, що дає можливість диференційованого підходу до усунення порушень діастолічної функції лівого шлуночка у хворих на гіпертонічну хворобу.Для оцінки порушень діастолічної функції лівого шлуночка та медикаментозної корекції було відібрано 173 хворих на ГХ ІІ - ІІІ стадій, середній вік яких становив 56,1±0,88 років. ГХ І стадії було діагностовано у 4 хворих, ІІ стадії - 26 хворих. Порівняння стану діастолічної функції лівого шлуночка здійснювали у 30 хворих на НЦД та 30 хворих на ГХ І стадії. На етапі медикаментозної корекції виявленої ДДЛШ хворі були розподілені на три групи: атенолол (атеносан, Sanofi) в добовій дозі 50-100 мг в два прийоми отримували 30 хворих з ДДЛШ за типом порушення розслаблення та 30 хворих з ДДЛШ за рестриктивним типом, еналаприл (ренітек, MSD) 10-20 мг на добу в 2 прийоми отримували також 30 і 30 хворих відповідно, та антагоніст кальцію ніфедипін-ретард (коринфар-ретард, AWD) 20-40 мг на добу в 2 прийоми отримували 28 та 25 хворих відповідно. Серед хворих першої групи переважали особи на ГХ ІІ стадії - 80 (91%), тоді як в другій групі переважну більшість склали хворі на ГХ ІІІ стадії - 67 (79%).У 81% хворих на гіпертонічну хворобу ІІ-ІІІ стадій наявні допплерехокардіографічні ознаки діастолічної дисфункції лівого шлуночка, що потребує своєчасної диференційованої медикаментозної корекції. Діастолічна дисфункція лівого шлуночка у хворих на гіпертонічну хворобу ІІ стадії переважно характеризується типом порушення розслаблення, тоді як у хворих на гіпертонічну хворобу ІІІ стадії, особливо з післяінфарктним кардіосклерозом, домінують порушення діастолічної функції за рестриктивним типом, що може відображати зростання жорсткості фіброзно змінених стінок лівого шлуночка. При гіпертонічній хворобі, ускладненій гіпертрофією лівого шлуночка зі збереженою систолічною функцією, частіше спостерігаються ознаки діастолічної дисфункції лівого шлуночка за типом порушення розслаблення, тоді як при дилатації порожнини лівого шлуночка з тенденцією до погіршення його систолічної функції домінують ознаки діастолічної дисфункції лівого шлуночка за рестриктивним типом. У хворих на гіпертонічну хворобу І-ІІ стадій зі збереженою систолічною функцією лівого шлуночка може бути прихована в стані спокою діастолічна дисфункція лівого шлуночка, про що свідчить формування під час проби з ізометричним фізичним навантаженням змін трансмітрального кровотоку переважно за типом порушення розслаблення. Лікування еналаприлом хворих на гіпертонічну хворобу ІІ-ІІІ стадій в добовій дозі 10-20 мг протягом 3-4 тижнів сприяло значному поліпшенню показників порушеної діастолічної функції лівого шлуночка з переважною дією на параметри фази пізнього наповнення, особливо у хворих з діастолічною дисфункцією за типом порушення розслаблення.
План
Основний зміст роботи
Вывод
1. У 81% хворих на гіпертонічну хворобу ІІ-ІІІ стадій наявні допплерехокардіографічні ознаки діастолічної дисфункції лівого шлуночка, що потребує своєчасної диференційованої медикаментозної корекції.
2. Діастолічна дисфункція лівого шлуночка у хворих на гіпертонічну хворобу ІІ стадії переважно характеризується типом порушення розслаблення, тоді як у хворих на гіпертонічну хворобу ІІІ стадії, особливо з післяінфарктним кардіосклерозом, домінують порушення діастолічної функції за рестриктивним типом, що може відображати зростання жорсткості фіброзно змінених стінок лівого шлуночка.
3. При гіпертонічній хворобі, ускладненій гіпертрофією лівого шлуночка зі збереженою систолічною функцією, частіше спостерігаються ознаки діастолічної дисфункції лівого шлуночка за типом порушення розслаблення, тоді як при дилатації порожнини лівого шлуночка з тенденцією до погіршення його систолічної функції домінують ознаки діастолічної дисфункції лівого шлуночка за рестриктивним типом.
4. У хворих на гіпертонічну хворобу І-ІІ стадій зі збереженою систолічною функцією лівого шлуночка може бути прихована в стані спокою діастолічна дисфункція лівого шлуночка, про що свідчить формування під час проби з ізометричним фізичним навантаженням змін трансмітрального кровотоку переважно за типом порушення розслаблення.
5. Виявлені суттєві розбіжності в стані діастолічної функції лівого шлуночка у хворих на гіпертонічну хворобу І стадії в порівнянні з хворими на нейроциркуляторну дистонію. При гіпертонічній хворобі спостерігається зростання часу ізоволюмічного розслаблення більше 100 мс, тоді як у хворих на нейроциркуляторну дистонію цей показник нижче 80 мс, що може використовуватися як додатковий критерій диференціальної діагностики цих захворювань. Чутливість методу становить 96,7 %, специфічність - 96,5 %.
6. Лікування еналаприлом хворих на гіпертонічну хворобу ІІ-ІІІ стадій в добовій дозі 10-20 мг протягом 3-4 тижнів сприяло значному поліпшенню показників порушеної діастолічної функції лівого шлуночка з переважною дією на параметри фази пізнього наповнення, особливо у хворих з діастолічною дисфункцією за типом порушення розслаблення.
7. Ніфедипін-ретард у дозі 20-40 мг на добу впродовж 3-4 тижнів позитивно впливав на діастолічну функцію лівого шлуночка також за типом порушення розслаблення, але переважно на фазу раннього наповнення. У випадку більш глибокого порушення діастоли - діастолічної дисфункції за рестриктивним типом - під впливом ніфедипіну-ретард змін не спостерігалося. еналаприл гіпертонічний ехокардіографічний
8. Атенолол у добовій дозі 50-100 мг за 3-4 тижні лікування значно поліпшив стан діастолічної функції лівого шлуночка як при діастолічній дисфункції за типом порушення розслаблення, так і у випадку дисфункції за рестриктивним типом з нормальною систолічною функцією, при цьому він діяв майже на всі показники трансмітрального кровотоку - як швидкісні, так і часові. Результатом впливу атенололу на структурно-функціональні показники серця у хворих з діастолічною дисфункцією за рестриктивним типом та зниженою або межовою скоротливою здатністю серця стало погіршення як систолічної, так і діастолічної функцій лівого шлуночка.
Практичні рекомендації
1. Для диференціальної діагностики нейроциркуляторної дистонії та гіпертонічної хвороби І стадії в комплексі діагностичних критеріїв поряд з показниками добового моніторування артеріального тиску доцільно використовувати показники стану діастолічної функції лівого шлуночка і особливо зміни чутливого та специфічного показника - часу ізоволюмічного розслаблення, який при нейроциркуляторній дистонії нижче 80 мс, а при гіпертонічній хворобі більше 100 мс.
2. З метою раннього виявлення прихованої в стані спокою діастолічної дисфункції лівого шлуночка доцільним є використання проби з ізометричним фізичним навантаженням на великі мязові масиви.
3. Для підвищення ефективності лікування гіпертонічної хвороби з діастолічною дисфункцією лівого шлуночка слід застосовувати еналаприл при діастолічній дисфункції обох типів (за типом порушення розслаблення та за рестриктивним типом), особливо в разі порушення переважно фази пізнього діастолічного наповнення. Застосування ніфедипіну-ретард обґрунтоване при діастолічній дисфункції за типом порушення розслаблення, переважно у випадку порушення фази раннього діастолічного наповнення.
4. Зважаючи на позитивний вплив атенололу майже на всі показники діастолічної функції лівого шлуночка при нормальній скоротливій функції у хворих на гіпертонічну хворобу, його використання обґрунтоване при гіпертонічній хворобі з діастолічною дисфункцією як за типом порушення розслаблення, так і за рестриктивним типом. У хворих з рестриктивним типом порушення діастолічної функції в разі зниженої або межової скоротливої здатності лівого шлуночка не слід застосовувати атенолол у дозі 50-100 мг на добу через можливість погіршення як систолічної, так і діастолічної функцій серця.
Список литературы
1. Сидорова Н.Ю., Сєркова В.К. Аналіз діастолічної функції лівого шлуночка у хворих на нейроциркуляторну дистонію та гіпертонічну хворобу //Вісник Вінницького державного медичного університету.- 2000.- №1.- С.168-170.
2. Лозинський С.Е., Сидорова Н.Ю. Медикаментозна корекція порушень систолічної та діастолічної функції лівого шлуночка у хворих зі стабільною стенокардією напруги та початковою стадією серцевої недостатності //Вісник Вінницького державного медичного університету.- 1998.- №1.- С.154-155.
3. Сєркова В.К., Сидорова Н.Ю., Качан В.В. Виявлення прихованої діастолічної дисфункції лівого шлуночка у пацієнтів з гіпертонічною хворобою //Український кардіологічний журнал.- 2000.- №5-6 (Випуск ІІ).- С.26-28.
4. Сєркова В.К., Сидорова Н.Ю. Діастолічна дисфункція лівого шлуночка у хворих на гіпертонічну хворобу та можливості її корекції в залежності від типу порушення //Український кардіологічний журнал.- 2001.- №1.- С. 57-61.
5. Сидорова Н.Ю., Сєркова В.К. Диференціальна оцінка стану діастолічної функції лівого шлуночка у хворих на нейроциркуляторну дистонію та гіпертонічну хворобу //Науковий вісник Ужгородського університету.- 2001.- № 13.- С. 109-113.
6. Сидорова Н.Ю., Сєркова В.К. Порівняльна оцінка ефективності еналаприлу та ніфедипіну при діастолічній дисфункції лівого шлуночка //Матеріали XIV зїзду терапевтів України.- Київ, 1998.- С. 13-14.
7. Сєркова В.К., Сидорова Н.Ю. Вплив атенололу на стан діастолічної функції лівого шлуночка у хворих з поєднанням ішемічної та гіпертонічної хвороб серця //Український терапевтичний журнал.- 1999.- №1 (Додаток).- С.65-66
8. Серкова В.К., Монастырский Ю.И., Сидорова Н.Ю. Коррекция диастолической дисфункции у больных гипертонической болезнью //Сборник тезисов научно-практической конференции "Лечение и профилактика артериальной гипертензии".- Москва, 2000.- С. 182-183.
9. Сидорова Н.Ю., Сєркова В.К., Монастирський Ю.І. Виявлення прихованої діастолічної дисфункції у пацієнтів з гіпертонічною хворобою ІІ стадії за допомогою проби з ізометричним фізичним навантаженням //Матеріали VI конгресу кардіологів України.- Київ, 2000.- С.71.
10. Сєркова В.К., Сидорова Н.Ю., Монастирський Ю.І., Бурдейна Л.В. Можливості диференціальної діагностики нейроциркуляторної дистонії та гіпертонічної хвороби за станом діастолічної функції лівого шлуночка //Матеріали Української науково-практичної конференції "Сучасні проблеми кардіології та ревматології - від гіпотез до фактів".- Київ, 2001.- С. 139.