Схема досліду основного обробітку ґрунту. Ранньовесняна культивація з боронуванням. Визначення площі листкової поверхні. Екологічні фактори та періодичність росту і розвитку льону-довгунця. Удосконалення системи обробітку ґрунту і періодичність росту.
Аннотация к работе
Вивчалася добова періодичність росту і розвитку як інтегрального продукційного процесу залежно від абіотичних факторів і комплексу технологічних прийомів вирощування льону-довгунця. Визначався вплив основного і передпосівного обробітку автоморфних і глибокого рихлення меліорованих ґрунтів, строків і доз внесення мінеральних добрив на фізико-механічний, водний і тепловий режими, добову періодичність, ритмічність, швидкість росту, продуктивність та якість льонопродукції. Польові досліди проводили відповідно до «Методичних вказівок ВНДІЛ 1978 р.», а технологічну оцінку льонотрести, вихід волокна - згідно з «Методичними вказівками щодо проведення технологічної оцінки первинної обробки льону». Вміст гумусу в орному шарі становить 1,1-1,2%, рН - 5,6, гідролітична кислотність - 2,4, сума ввібраних основ -2,55 мг-екв на 100 г. ґрунту, рухомі форми фосфору і обмінного калію - відповідно 5,4 і 3,0 мг/100 г. ґрунту. Плоскорізний обробіток на глибину 20-22 см (П, 20-22). РК восени під оранку; 2. РК восени на безполицевому обробітку; 4. Стаціонарний дослід 3 закладено у 1990 році на сірому лісовому легкосуглинковому ґрунті. Вивчалися чотири системи удобрення: органо-мінеральна з повними нормами NPK (насичення 1 га сівозмінної площі органічними добривами - 11,2 т, мінеральними - 188 кг д. р.); органо-мінеральна з половинними нормами NPK (насичення органічними добривами 18.8 т/га); органо-мінеральна з половинними дозами азоту (насичення органічними добривами - 23,4 т/га); органічна система без мінеральних добрив (насичення органічними добривами 27,5 т/га). Дослід 4 проводився протягом 1981-1985 років на дерново-середньо-підзолистих ґрунтах, характеристика яких подана вище. В досліді передбачалось вивчити і теоретично обґрунтувати передпосівний обробіток із застосуванням удосконаленого нами комплексного агрегату, який складається із вирівнювача ВПН - 5,6 і кільчасто-шпорових котків ЗККШ-6М. Визначення площі листкової поверхні проводили за допомогою сконструйованого електрично-оптичного приладу. Чисту продуктивність фотосинтезу розраховували за методикою А.А. Ничипоровича (1965). Мінімальна швидкість росту у фазі «ялинка» відмічається о 9 годині і становить 0,05 мм/годину при температурі близько 10°С.