Історична ретроспектива розвитку інституту підтримки державного обвинувачення в суді. Характеристика засад даного інституту. Підтримання державного обвинувачення як конституційна функція прокурора. Аналіз особливості участі потерпілого як обвинувача.
Аннотация к работе
План обвинувачення суд прокурор потерпілий Вступ Розділ І. Генезис інституту підтримки державного обвинувачення в Україні: з часів Судової реформи 1864 і до сьогодення Розділ ІІ. Особливості інституту підтримки державного обвинувачення в суді 2.1 Поняття, сутність та значення підтримання державного обвинувачення 2.2 Підтримання державного обвинувачення як конституційна функція прокурора 2.3 Завдання і повноваження державного обвинувача у судовому розгляді кримінальної справи Розділ ІІІ. Проблематика і особливості участі потерпілого як обвинувача Висновки Список використаних джерел та літератури Вступ Актуальність. Втілення в життя Концепції про реформування кримінальної юстиції України та приведення кримінально-процесуального законодавства у відповідність із Конституцією України та міжнародно-правовими нормами є нагальною вимогою часу і потребує вирішення багатьох завдань, наприклад таких, як внесення змін в існуючий порядок судового розгляду кримінальних справ з урахуванням специфіки здійснення прокурором кримінально-процесуальної діяльності в суді. На стадії досудового слідства суб’єктом обвинувачення є слідчий або прокурор, який розслідує злочин у повному обсязі і таким чином виступає в ролі слідчого. У науці кримінального процесу розрізняють три основні процесуальні функції: обвинувачення, захист і вирішення справи (правосуддя). Висновок про віддання обвинуваченого до суду складався у формі обвинувального акта, в якому, зокрема, зазначалися: · подія, що містить у собі ознаки злочинного діяння; · час і місце вчинення злочину, наскільки це відомо; · звання, прізвище, ім’я та по батькові обвинуваченого; · сутність доказів, зібраних по справі проти обвинуваченого; визначення за законом якому злочину відповідають ознаки діяння. На думку вчених-процесуалістів того часу, обвинувальний акт має прямим своїм призначенням ознайомити обвинуваченого і суд із сутністю підтримуваного прокурором обвинувачення, а звідси випливає і його процесуальна важливість для обвинуваченого, обвинувача і суду. Положення про народний суд РРФСР від 30 листопада 1918 р. містило вказівки про створення спеціальних колегій обвинувачів, що діяли як службові особи.