Рівновага як невідємна частина структури координаційних здібностей в системі фізичного виховання дітей. Програма вивчення здібностей до рівноваги за допомогою метрологічного контролю координаційних здібностей, її оцінка на основі програми тестів.
Аннотация к работе
Вивчення особливостей здібності до рівноваги та її оцінки у дітей різного віку та стану здоров’я 1. Рівновага як невідємна частина структури координаційних здібностей в системі фізичного виховання дітей 1.1 Характеристика стану рівноваги положення тіла в просторі Рівновага - це здатність людини зберігати стійку позу у статичних та динамічних умовах, за наявності опори або без неї. Кожному відхиленню тіла від оптимального положення повинно відповідати відновлюючи зусилля учня шляхом балансування. Для цього А.А. Тер-Ованесян, І.А. Тер-Ованесян рекомендують виконувати такі завдання: • рівновага на одній нозі з різноманітними положеннями і рухами руками, тулубом, вільною ногою; • стійка на руках і голові з різноманітними положеннями і рухами ногами; • різні повороти, нахили і обертання голови, стоячи на одній і двох ногах, з різноманітними положеннями і рухами руками, тулубом, вільною ногою; • різноманітні обертання тулуба, стоячи на одній та двох ногах; • різноманітні рухи, стоячи на обмеженій нерухомій і рухомій опорі; • виконання завдань на різке припинення рухової дії при збереженні пози за сигналом; • різка зміна напрямку або характеру рухової дії за сигналом; • виконання різноманітних рухових дій із заплющеними очима; • варіювання зовнішніх умов виконання вправ на рівновагу; • застосування обтяжень у вправах на рівновагу; • виконання вправ на рівновагу у стані втоми. Морфологія руху включає його загальну характеристику, поділ на окремі фази і розгляд них. Характеристика положення або руху тіла з позицій законів механіки необхідний для розуміння роботи рухового апарата. Вид рівноваги визначається пo співвідношенню площі опори з положенням ОЦТ тіла. Якщо площа опори розташована нижче основний центр тяжіння тіла, то рівновага нестійка або, по визначенню Д.Д. Донського, обмежено стійка. Сила реакції опори являє собою протидію опорної поверхні при тиску на неї. Варто розрізняти загальний центр ваги тіла людини і центри ваги окремих частин тіла. Так, центр ваги голови знаходиться позад спинки турецького сідла приблизно на 7 мм; центр ваги тулуба на 0,44 відстані від плечового суглоба до тазостегнового, попереду від верхнього краю 1-го поперекового хребця; центр ваги плеча на 0,47, передпліччя н- а 0,42, стегна на 0,44; гомілки н- а 0,42 відстані від свого проксимального кінця; центр ваги кисті з трохи зігнутими пальцями приблизно на 1 см проксимальніше голівки 3й пясткової кісти; центр ваги стопи на її подовжній осі і відстоїть від її заднього краю на 0,44 довжини стопи. М.Ф. Іваницький визначив місце розташування ОЦТ тіла в горизонтальній площині в 650 випробуваних. Центром обсягу тіла людини розташовується трохи вище, ніж ОЦТ тіла. Структура рухових здібностей людини була ще визначена В.М. Заціорським, Деякі спеціалісти, виділяють дві групи рухових здібностей: координаційні і кондиційні здібності. В структурі виділимо загальні і спеціальні координаційні здібності. Ефективними тут є наступні вправи: · ходьба, біг з веденням мяча по лініях, в коридорі і по розмітках; · біг по дуже пересіченій місцевості з подоланням різних перешкод; · біг по лабіринту; · проходження або пробігання певної відстані із закритими очима; індивідуальні і спортивні ігри; · кидки мяча в баскетбольну корзину, виконувані із закритими очима; · окремі прийоми рукопашного бою або борцівські прийоми; · стрибки на точність або різноманітні метання в ціль; · сполучення контрастних і зближених завдань Результатом тренування даної здібності є формування комплексного сприйняття та уявлення про простір, тобто формування «почуття простору».