Дифракція і принцип Гюйгенса. Порушення прямолінійного поширення світла. Розташування і ширина максимумів дифракції на екрані. Умови чіткого спостереження дифракції від однієї щілини. Роздільна здатність мікроскопа і телескопа. Дифракційна гратка.
Аннотация к работе
Дифракція і принцип Гюйгенса 1.1 Порушення прямолінійного поширення світла 1.2 Когерентність 1.3 Порушення принципу незалежності світлових пучків 1.4 Принцип суперпозиції. Інтерференція Розділ 2. Дифракція і принцип Гюйгенса-Френеля 2.1 Розташування і ширина максимумів дифракції на екрані 2.2 Умови чіткого спостереження дифракції від однієї щілини Розділ 3. Дифракційна природа оптичного зображення 3.1 Критерій Релея 3.2 Роздільна здатність мікроскопа і телескопа 3.3 Дифракційна гратка Висновки Список використаних джерел ВСТУП Розділ оптики про хвильові властивості світла - це частина так званої фізичної оптики. У променевій або геометричній оптиці розглядаються такі питання, які можна розв’язати на основі уявлень про світлові промені та закони відбивання і заломлення світла. Але це здається учням дрібним і незначним і істотно на формування їх знань з фізики не впливає. Коливання, викликані в точці А, проникають крізь щілину В по інший бік екрана. Причому центром збудження цих коливань є не точка А, а щілина В, незалежно від того, в якому місці фронту хвилі вона знаходиться. Однак ще в 1665 р. італієць Франческо Гримальді звернув увагу на ту обставину, що перехід від світла до тіні відбувається не різко, а з поступовим посиленням освітлення. Однак зауважимо, що один камінець (як точкове джерело), кинутий у воду, створює когерентний хвильовий фронт. Юнг пояснив це тим, що на щілини потрапляло світло від різних ділянок великого джерела, а таке світло не має властивості просторової когерентності. Отже, результатом розгляду темних смуг повинен бути, насамперед, висновок про хвильову природу світла без посилання на те, що світло - це різновид електромагнітних хвиль, тобто незалежно від теорії Д. К. Максвела.