Внутрішні і зовнішні чинники формування світогляду, політичної свідомості представників революційного народництва, які діяли на українських землях. Вплив на них сімейного виховання та світосприйняття разючих соціальних контрастів пореформеної Росії.
Аннотация к работе
Проблема обєктивного, комплексного дослідження витоків ідеології революційного народництва в Україні (60 - 70 - ті роки ХІХ ст.) набуває актуальності, виходячи з двох аспектів - історико-наукового та соціально-психологічного. Історико-науковий аспект полягає в необхідності глибокого й неупередженого вивчення історії України другої половини ХІХ ст., зокрема, виникнення, характеру та значення для подальшої історичної долі країни суспільно-політичних рухів 60 - 70-х років. Соціально-психологічний аспект дослідження даної проблеми передбачає аналіз індивідуально-особистісних властивостей характеру найбільш відомих представників революційного народництва в Україні, впливу на їх формування широкої гами чинників, зокрема сімейного виховання. Актуальність обраної теми полягає також у зясуванні суттєвих питань моральності в політиці, в політичній діяльності революційних народників, зокрема щодо терору як засобу для досягнення певної політичної мети. Метою роботи є вивчення на основі комплексного аналізу фактів витоків ідеології народників, які діяли на теренах України, головних чинників, що сприяли формуванню світогляду та ідеології представників революційного народництва в Україні.Поза увагою залишилася проблема виникнення революційного народництва в українських губерніях під кутом зору зростання національно-визвольного руху в Україні. Грушевського, М.П.Драгоманова, П.С.Єфименко та інших.2 М.П.Драгоманов, який був безпосередньо втягнутий в події, повязані з діяльністю революційних народників в Україні, визнавав українських народників частиною так званого “великоруського” народництва 70-х років, виводив їх з українофілів-хлопоманів 60-х років, а ідейно повязував з діячами Кирило-Мефодіївського товариства 40-х років ХІХ ст. Представники російської ліберальної історіографії3 не аналізували соціально-економічну і національно-духовну специфіку України, її вплив на становлення світогляду та ідеології революційних народників, які формувалися і діяли в цьому регіоні. Деякі її представники, зокрема А.Глісон, М.Маліа, Р.Пайпс, А.Улам (усі - США), Х.Боумен, Х.Сітон-Уотсон, Р.Сет, Дж.Шапіро (Англія), В.Баннур, А.Безансон, М.Конфіно (Франція), Ф.Вентурі (Італія), у своїх працях звертали увагу на соціальні витоки та причини підйому суспільного руху в Росії у 60 - 70 роках ХІХ ст., на чинники формування ідеології революційного народництва.9 Західноєвропейські та американські історики у своїй більшості приділяють значну увагу західному впливу, так званій “інтелектуальній вестернізації” Росії, а також ліберальним реформам Олександра II. Опубліковані в дореволюційні та радянські часи матеріали окремих судових політичних процесів над представниками революційно-народницького руху 70-х років ХІХ ст., збірники документів і матеріалів щодо періоду “ходіння в народ” та діяльності народницьких гуртків в Україні першої половини 70-х років, відповідні публікації дозволяють зясувати домінуючі чинники впливу на світогляд та політичну свідомість революційних народників, загальну соціальну мотивацію їх переходу до радикальних методів діяльності, а також виявити й проаналізувати ті особливі риси характеру окремих революціонерів, що були притаманні їх неординарним морально-вольовим особистостям.На основі комплексного аналізу фактів з життя та практичної діяльності революційних народників, загальноросійських, зокрема українських, реалій 60 - 70-х років ХІХ ст., осмислення революційно-народницької і суспільно-політичної думки Росії та Західної Європи того періоду були досліджені основні, вирішальні чинники, які сприяли формуванню світогляду, політичної свідомості та, в цілому, ідеології представників революційного народництва в Україні 70-х років ХІХ ст. Революційно-народницький рух не був органічним для українського суспільства, корені його знаходилися як в особливостях історичного розвитку Російської держави, суспільства, так і в конкретній загальноросійській ситуації 60-х років ХІХ ст. Максималізм молодих характерів, палке бажання допомогти рідному народові у полегшенні його долі та ілюзорна уява про готовність селян до революції формували світогляд майбутніх революційних народників та закладали певні основи їх ідеології. На процес формування світогляду та політичного мислення революційних народників накладали печатку психологічні особливості, що були природно притаманні вихідцям як з різночинного, так і з дворянського середовища. Дуже відчутним був вплив на свідомість мислячої гімназичної та особливо студентської молоді, що потім влилася до лав революційного народництва в Україні, передової суспільно-політичної думки та легальної прогресивної загальноросійської преси, особливо радикально-демократичної спрямованості.
План
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ
Вывод
На основі комплексного аналізу фактів з життя та практичної діяльності революційних народників, загальноросійських, зокрема українських, реалій 60 - 70-х років ХІХ ст., осмислення революційно-народницької і суспільно-політичної думки Росії та Західної Європи того періоду були досліджені основні, вирішальні чинники, які сприяли формуванню світогляду, політичної свідомості та, в цілому, ідеології представників революційного народництва в Україні 70-х років ХІХ ст.
Революційно-народницький рух не був органічним для українського суспільства, корені його знаходилися як в особливостях історичного розвитку Російської держави, суспільства, так і в конкретній загальноросійській ситуації 60-х років ХІХ ст.
Обєктивними, вирішальними чинниками процесу зародження революційного народництва були соціально-економічні та внутрішньополітичні чинники. Селянська реформа 1861р. усунула одні проблеми, дещо послабила інші, але й породила не менш складніші, які в умовах бюрократичної, дворянсько-монархічної влади та ще й у багатоетнічній державі вирішити благополучно для усіх було надзвичайно складно. У вразливій свідомості представників молодого покоління, що виховувалось в умовах України, закарбувалося безпросвітне важке життя селян, їх безправя, приниженість та безсилля перед владою. Максималізм молодих характерів, палке бажання допомогти рідному народові у полегшенні його долі та ілюзорна уява про готовність селян до революції формували світогляд майбутніх революційних народників та закладали певні основи їх ідеології.
Важливим прискорювачем процесу радикалізації політичної свідомості передової гімназичної та студентської молоді були непослідовність внутрішньої політики царизму на протязі 60 - 70-х років ХІХ ст. і посилення її реакційного характеру. Перші відкриті політичні процеси над революціонерами для багатьох представників мислячої молоді, різночинної інтелігенції стали своєрідною школою соціального прозріння, вітриною для ознайомлення зі справжнім становищем народу, реальними проблемами хворого російського суспільства.
Надзвичайно важливу роль у становленні світогляду, ідейної спрямованості та, в цілому, ідеології революційного народництва в Україні відігравали духовні чинники. Саме вони формували ту внутрішньо-психологічну основу, той інтелектуально-ідейний каркас, який і визначив сутність особистості революційного народника. Первинним з духовних чинників впливу на формування характеру та світогляду майбутніх діячів народницького руху було сімейне виховання, безпосередній вплив батьків, найближчого оточення.
На процес формування світогляду та політичного мислення революційних народників накладали печатку психологічні особливості, що були природно притаманні вихідцям як з різночинного, так і з дворянського середовища.
Дуже відчутним був вплив на свідомість мислячої гімназичної та особливо студентської молоді, що потім влилася до лав революційного народництва в Україні, передової суспільно-політичної думки та легальної прогресивної загальноросійської преси, особливо радикально-демократичної спрямованості.
Значний внесок у становлення політичної свідомості, коригування ідейних позицій, теоретичних концепцій революційних народників внесли відомі ідеологи руху П.Л. Лавров і М.О. Бакунін, які репрезентували в ньому відповідно пропагандистську та бунтарсько-анархічну течії.
Загальноросійській рух революційного народництва співпав у часі з процесом зростання національної свідомості українського народу. Відповіддю на це було подальше посилення русифікаторської політики царизму, що суттєво позначилося на духовному житті українського народу, на вихованні гімназичної та особливо студентської молоді. Соціально-романтична привабливість і революційна рішучість ідеології російського революційного народництва на фоні європейських демократичних змін, реформаційних перетворень в державі ставали ближче до розуму та серцю молодим українським радикалам, ніж погляди українофілів-громадівців. Певна частина представників молоді українського походження, що була деякий час під впливом українофільських ідей, переходила до лав революційного народництва.
На процес формування політичної свідомості та ідеології революційних народників, безперечно, мали вплив і зовнішні чинники. Революційно-народницька молодь субєктивно, виходячи з індивідуальних особливостей характеру та світогляду, аналізувала європейську дійсність, соціально-реформістську, революційну думку відомих західних вчених, мислителів, з захопленням сприймала ідеї модного утилітаризму, проявляла інтерес до марксистського вчення. Її увагу привертали й найважливіші міжнародні події. Але загальний вплив західних ідей був не домінуючим, а опосередкованим чинником, що діяв крізь призму загальноросійської і, зокрема, української дійсності.
Революційні народники були представниками своєї історичної епохи, виразниками переломного реформаційного періоду своєї країни, суспільства, свого специфічного соціально-психологічного середовища. Вони породжені загальноросійськими реаліями 60 - 70-х років ХІХ ст. і підживлювали ними свої ідейні корені.
ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНІ В ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ АВТОРА
1. Українські громади та їх роль у вивченні історико-культурної спадщини України // V Всеукраїнська наукова конференція з історичного краєзнавства. Тези доповідей та повідомлень. - Камянець-Подільський, 1991. - С.53 - 54.
2. Нові підходи в дослідженнях народницького руху в Україні (70-ті роки ХІХ ст.) // Шоста Всеукраїнська наукова конференція з історичного краєзнавства. Тези доповідей та повідомлень. - Луцьк, 1993. - С. 101 - 102.
3. З історії Полтавської громади (1860 - 1862 рр.) // Маловідомі сторінки історії Полтавщини. Збірник наукових праць. - Полтава, 1993. - С.8 - 19.
4. М.П. Драгоманов про моральність в політиці. // Матеріали науково - технічної конференції молодих вчених і спеціалістів. КФ ХДПУ. Тези доповідей. - Кременчук, 1994. - С. 53 - 54.
5. Недільні школи на Полтавщині (1859 - 1862 рр.) // Третя полтавська наукова конференція з історичного краєзнавства. Матеріали. - Полтава, 1994. - С.159 - 162.
6. М.П. Драгоманов про питання моральності в політичній діяльності революційних народників 70-х - початку 80-х років ХІХ ст. // Збірник наукових праць 1994 р. - Ч. 2. - Кременчук, 1995. - С.35 - 39.
7. З історії руху революційних народників на Черкащині (70-ті роки ХІХ ст.) // VII Всеукраїнська наукова конференція “Історичне краєзнавство в Україні: традиції і сучасність”. Матеріали пленарних та секційних засідань. - Ч. 1 - 2. - К., 1995. - С.438 - 440.
8. Сімейне виховання як важливий чинник формування характеру та світогляду діячів руху революційного народництва 70-х років ХІХ ст. // Збірник наукових праць Харківського державного педагогічного університету ім. Г.С.Сковороди. - Історія та географія. - Харків, 2003. - № 14 - 15. - С.22 - 30.
9. Вплив українських національних чинників на формування світогляду діячів революційного народництва в Україні 70-х років XIX ст. // Історична память. Науковий збірник Полтавського державного педагогічного університету ім. В.Г.Короленка. - Полтава, 2004. - № 1. - С.82 - 91.
10. Вплив соціально-економічного становища українського селянства на формування світогляду революційних народників 70 - х років ХІХ ст. // Південний архів: Збірник наукових праць Херсонського державного педагогічного університету. - Історичні науки. - Херсон, 2004. - № 15. - С. 54 - 60.
11. Характер реформаторської політики російського царизму 60 - 70 - х років ХІХ ст. і формування політичної свідомості діячів революційно-народницького руху в Україні. // Вісник Харківського національного університету ім. В.Н.Каразіна. - 2004. - № 633: Історія. - Вип.12. - С. 125 - 134.