Фізико-географічна характеристика регіону дослідження та місце родини elaeagnaceae в філогенетичних системах. Родовий і видовий склад лохових у флорі України, аборигенні види родини. Ареал дикорослих видів лохових в Україні та їх біологічні особливості.
Аннотация к работе
Багато поколінь учених садівників не тільки успішно освоїли прийоми культивування тропічних і субтропічних екзотів у штучних режимах, але і за допомогою селекції і гібридизації одержали чудові форми і сорти декоративних рослин, що склали елітний фонд світового рослинництва. Сучасний асортимент декоративних рослин захищеного ґрунту нараховує не одну тисячу видових назв. Ці рослини не тільки мають симпатичний вигляд, але і дають неабияку користь для людини - плоди придатні до вживання. Серед ботаніків і на сьогоднішній день йдуть суперечки про місце цієї родини в системі квіткових рослин. Тахтаджян помістив родину лохових в самостійний порядок Elaeagnales і розташував його біля Proteales, тому, що ці порядки мають подібні цитоембріологічні ознаки.Вона належить до Волино-Подільського плато, яке в цій частині характеризується наявністю глибоких долин річок, лівої протоки Дніпра р. Згідно фізико-географічного районування Чемеровецький район Хмельницької області знаходиться в межах Чернівецького південно-західного Вінницького агрогрунтових районів. На заході Чемеровецький район межує з Тернопільською областю, на півночі та північному сході з землями Городоцького району, на сході - Дунаєвецький район, на півдні - Камянець-Подільський район. Територія дослідження належить до Товтрового підрайону що починається від села Почапенці, тягнеться південно-західною межею по лівому боці річки Жванчик до села Свіршківці, де переходить на правий бік річки Жванчик і через село Вільхівці виходить на територію Тернопільської області. Північно-східна частина межа цього підрайону закінчується східною та північно-східною межею району [10 ].Серед ботаніків і на сьогоднішній день йдуть суперечки про місце цієї родини в системі квіткових рослин. Кронквіст (Gronquist, 1957 ) включає Elaeagnaceae в порядок Proteales. Тахтаджян помістив родину лохових в самостійний порядок Elaeagnales і розташував його біля Proteales, тому, що ці порядки мають подібні цитоембріологічні ознаки. Родина Elaeagnaceae виявляє тісні родинні звязки з родиною Thymelaceae. В праці Зундерзена (Zynderzen, 1950 ) родини дводольних Elaeagnaceae разом з Penacaceae, Oliniaceae, Thymelaceae складають порядок Thymelacales; з родиною Thymelaceae лохові звязують через рід Elaeagnus, з Penacaceae - через Hipophae і Shepherdia.Має вигляд досить великого куща або невеликого деревця, стовбур якого сягає 20 - 30 см у діаметрі. Лох вузьколистий має ареал, що лежить в південно - східній частині України, в південній частині східного Сибіру, в Середній Азії, Закавказзі. Обліпиха крушиновидна має ареал, що лежить на Уралі, Алтаї, Ойротії, Кавказі, Казахстані, у південні частині Західного і Східного Сибіру, в південних районах європейської частини Росії, в Середній Азії, Україні, Молдові, Прибалтиці, Ірані, Гімалаях, в Монгольській Народній Республіці, Китаї на Алтаї. Лох вузьколистий, місцева назва - маслинка, росте в чистих і змішаних насадженнях у суміші з білою акацією, тополями, рідше з широколистими порадами. Лох вузьколистий в дикому стані на Україні зустрічається рідко в Причорноморї, Північному Криму та інших районах Степу України.Лох вузьколистий (Elaeagnus angustifolia ) росте головним чином по долинам річок у напівпустинній і пустинних зонах, утворюючи разом з деякими тополями поіменні ліси, так звані - тугаї, зустрічаються поболотисто - солончаковим місцях, солончаках, на пісках по впадинах між буграми, по котловинам видування. Лох не вибагливий до ґрунту, добре росте не ґрунтах самого різноманітного хімічного і механічного складу. Характерною особливістю лоху вузьколистого і обліпихи крушиноподібної є наявність на корінні бульбочок (азот фіксуючих бактерій, за допомогою яких рослина засвоює атмосферний азот і збагачує ним ґрунт ) [11 ]. Плоди - кістянки, у стадії неповної зрілості сріблястого кольору, покриті лусочками; зрілі плоди жовтувато - бурого, жовто - блідокоричневого кольору або з червонуватим румянцем; по формі нагадує плід їстівної маслини. Деякі різновиди лоху дають виключно цінні по якості плоди (крупні, багаті на мякоть, з незначним процентом вмісту кісточок ).Серед ботаніків і зараз існують суперечки про місце цієї родини в системі квіткових рослин. Для них характерна наявність кореневих бульбочок з азотофіксуючими бактеріями, завдяки чому лохові можуть рости, також на дуже бідних ґрунтах. Представники родини лохових - посухо і газостійкі, добре витримують засолення, невибагливі до ґрунтів, морозо і зимостійкі, світлолюбові, широко використовуються в захисному лісорозведенні, особливо в посушливих районах. Вегетативно добре розмножуються зеленими, здеревянілими, кореневими живцями, поділом куща, дуже добре горизонтальними кореневими відсадками, а також дугоподібними, вертикальними і повітряними. Представників родин лохові потрібно широко використовувати у декоративному садівництві, озелененні та лісовому господарстві, для створення живоплотів і закріплення крутосхилів.
План
ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ 1. ФІЗИКО-ГЕОГРАФІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА РЕГІОНУ ДОСЛІДЖЕННЯ
РОЗДІЛ 2. МІСЦЕ РОДИНИ ELAEAGNACEAE В СУЧАСНИХ ФІЛОГЕНЕТИЧНИХ СИСТЕМАХ
2.1 Родовий і видовий склад лохових у флорі України, аборигенні види родини
2.2 Ареал дикорослих видів лохових в Україні
2.3 Біологічні особливості
2.4 Значення та використання лоху вузьколистого і обліпихи крушиновидної
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
Вывод
Родина Маслинкові (Elaeagnaceae ) в Україні представлена трьома родами і чотирма видами. Ця родина в філогенетичному відношенні вивчена недостатньо. Серед ботаніків і зараз існують суперечки про місце цієї родини в системі квіткових рослин. Не зовсім визначеними є внутрішньовидові відносини в родині.
Лохові - дерева і кущі з характерним опушенням із щитковидних лусочок, або зірчастих ворсинок. Листки у них почергові, або інколи супротивні, на коротких черешках, щільні і цільнокраї, вічнозелені або листопадні. Для них характерна наявність кореневих бульбочок з азотофіксуючими бактеріями, завдяки чому лохові можуть рости, також на дуже бідних ґрунтах. Квітки лохових пазушні, поодинокі, в небагатоквіткових пучках або в коротких китицях.
Представники родини лохових - посухо і газостійкі, добре витримують засолення, невибагливі до ґрунтів, морозо і зимостійкі, світлолюбові, широко використовуються в захисному лісорозведенні, особливо в посушливих районах. Вступають в плодоношення на 5 - 6 рік. У лоху вузьколистого спостерігається періодичність плодоношення, обліпиха родить щорічно і рясно.
Природнім шляхом розмножуються насінням вегетативно, утворюючи поросль. Вегетативно добре розмножуються зеленими, здеревянілими, кореневими живцями, поділом куща, дуже добре горизонтальними кореневими відсадками, а також дугоподібними, вертикальними і повітряними.
Представників родин лохові потрібно широко використовувати у декоративному садівництві, озелененні та лісовому господарстві, для створення живоплотів і закріплення крутосхилів.
Лохові - це перспективні високовітамінні рослини. Зокрема, лох вузьколистий, його плоди містять до 70% цукрів ( фруктоза, глюкоза ), білків - більше 6%, клітковини 1,5%, крохмалю 0,5%, вільні кислоти. Внаслідок високо вмісту поживних речовин і малої кількості води, дуже добре транспортуються і зберігаються в свіжому вигляді. За легкість вони стоять на першому сці порівняно з іншими плодами. Плоди можна використовувати для одержання етилового спирту ( з 1 ц плодів отримують 12 - 13 літрів спирту ).
Плоди обліпихи мають в собі також глюкозу, фруктозу, велику кількість органічних кислот, пектинові, ароматичні і мінеральні речовини. В плодах знайдено 15 мікроелементів, в тому числі залізо, магній, марганець,бор, сірка, алюміній, кремній, титан.
Список литературы
1. Аксенова Н.А. Фролова Л.А. « Деревья и кустарними для любительского садоводства и озеленения ». - М.: Издательство МГУ, 1989, - 160с.
2. Бурмистов А.Д. « Ягодные культуры ». - Л.: Агропромиздат., 1985, С. 226 - 240.
3. Букштынов А.Д., Трофимов Т.Т., Ермаков Б.С. и др.. « Облепиха ». - М.: Лесная промышленность, 1985, - 181 с.
4. Геренчук К.І, Койнов М.М. Природно-географічний поділ Львівського та Подільського економічних районів.-Львів: Вид-во Львів.ун-ту, 1964, - 185с.
5. Д. Рандушки, Л. Шомшак, И. Габерова « Цветовой атлас растений ». Издательство « Обзор». Братислава, 1990, - 416с.
6. Д.В. Горюнов и др.. « Растения применяемые в быту ». Издательство Московского университета, 1966, - 524с.
8. Кондратюк Е.Н., Ивченко С.И., Смык Г.К. « Дикорастущие лекарственные и плодове растения Украины ». - К.: Урожай, 1969, С. 114 - 115.
9. Колбасина Э.И., Поздняков А.Д. « Лох и целебные ягоды ». - Знание, 1988 №2, С. 35 - 36.
10. Любінська Л. Г. Природні цінності національного природного парку “Подільські Товтри”/ Л. Г. Любінська, С. І. Ковальчук, М. Д.Матвеєв.- Камянець-Подільський. - 1999, - 89с.
11. Любінська Л. Г. Флора вищих рослин національного парку “Подільські Товтри” / Л. Г. Любінська, В. В. Болюх // Укр. ботан. журн. - 1997.-№ 2. - C. 192 - 196