Розвиток тлумачень феноменів людини, особистості, поглядів на причини девіантної поведінки. Головні етапи еволюції філософських концепцій впливу на девіантну особистість. Впровадження у суспільну практику філософських концепцій виправного впливу.
Аннотация к работе
Соціальні інститути, вирішуючи задачу виправлення девіантної особистості, послуговуються надбаннями спеціальних дисциплін, якими є, зокрема, юриспруденція, психологія, соціологія, педагогіка, медицина, антропологія. Ці галузі науки вузькоспеціалізовано, різновекторно та суперечливо підходять до тлумачення чинників, які спричиняють девіантну поведінку, визначення головних ознак девіантної особистості, мети та змісту виправного впливу на неї. Разом з цим на сьогодні ще не розробленою є філософська концепція виправлення девіантної особистості, яка змогла б інтеґрально підійти до визначення причин виявлення особистістю девіантної поведінки, загальних значущих ознак такої особистості, мети та змісту виправного впливу і його якісно нової, філософськи обґрунтованої форми. Актуальність філософського дослідження обумовлюється також тим, що саме така філософська концепція повинна стати методологічним базисом для сукупної діяльності широкого спектру більш вузьких наукових дисциплін у питанні виправлення девіантної особистості. Фачс та К.Хіате, розглядали вплив на девіантну особистість як сферу діяльності психіатрії та психології.В ході роботи було зясовано, що проблема виявлення людиною, особистістю девіантної і, зокрема, злочинної поведінки завжди була актуальною і розглядалася видатними філософами на всіх етапах розвитку європейської цивілізації. Гольбах активно розвивали ідеологію, яка загалом пропагувала відхід від жорсткої релігійної догматики у визначенні сутності людини та особистості. Мислителями, і, в першу чергу, Кантом та Гегелем вважалося, що статус особистості людина набуває в процесі розвитку її розуму, пізнавальних можливостей і, що найголовніше, прищеплення та засвоєння моральнісних нормативів поведінки, які у будь-який час мають імперативний характер і є основою активного соціального буття. При цьому відповідальність та сфера свободи, моральності та права тлумачилися німецькими філософами як взаємодоповнюючі і тому обмежувачем свободи перша ставала лише у випадку виходу особистості з області слідування моральнісному імперативу, чим, як правило, і є девіантність. Разом з цим ми не можемо погодитися з позицією марксистської філософії, що найбільш вагомим субєктом (гегемоном) суспільних відносин повинна стати не особистість, як така, а суспільно-політичні класи і, насамперед, пролетаріат, диктатура і моральність якого вважалася найбільш прийнятною.