Історія розвитку і реалізації принципу державного суверенітету. Політико-правова думка Стародавнього Сходу. Конфуціанська теорія держави та управління, що засновується на понятті чесноти. Основний політичний та етичний принцип у системі поглядів Мо-цзи.
Аннотация к работе
В загальному вигляді поняття "суверенітет" можна визначити як політико-юридичну ознаку влади, яка означає її верховенство, повноту, самостійність і неподільність, носієм якої може виступати певний субєкт - держава, монарх, народ, нація тощо. Зазначимо, що протягом довгого часу ці поняття не розмежовувалися, а предмет дослідження складав суверенітет як явище, суверенітет як принцип. Справа в тому, що теоретичні наробки загального поняття "суверенітет", а також таких понять як "державний суверенітет", "суверенітет монарха" успішно використовувалися теоретиками народного суверенітету, і навпаки. Вчення про суверенітет виникло як складова частина про державу і право. Але особливість поняття "суверенітет", на відміну від інших понять та категорій, полягає в тому, що суверенітет за своїм історичним походженням є, перш за все, політичною ідеєю, котра лише згодом перетворилася на правову.
Список литературы
1. Еллинек Г. Общее учение о государстве: Пер. с нем./ Под ред. В.М. Гессена и Л.В. Шалланда. - СПБ., 1903.
2. Палиенко Н.И. Суверенитет. История развития идеи суверенитета и его правовое значение. - Ярославль, 1903.
3. Новгородцев П.И. Кант и Гегель в их учении о праве и государстве. СПБ, 1901.
4. Хеффе О. Политика. Право. Справедливость: основоположения критической философии права и государства. - М., 1994.
5. Манелис Б.Л. Проблема суверенитета и ее значение в современных условиях. - Ташкент, 1964.
6. Котляревский С.А. Власть и право. Проблема правового государства. - М., 1915.
7. Котляревский С.А. Конституционное государство. Опыт политико-морфологического обзора / Под ред. Г.Ф. Львовича. - СПБ., 1907.
8. Эсмен А. Основные начала государственного права. - М., 1898.
9. Демиденко Г.Г. История учений о праве и государстве: Курс лекций. - Х., 2001.