Визначення художньо-інтерпретаційного дискурсу глобалізованого та глокалізованого простору. Аналіз особливостей класико-романтичного, автентичного підходів та модернізованих форм виконання бахівської клавірної музики. Розгляд особливостей нотного тексту.
Аннотация к работе
Нерідко твори барокових композиторів фігурують в обовязковій програмі міжнародних конкурсів, їх виконання демонструє розмаїття підходів. Багатоманітність інтерпретаторських трактувань вимагає глибшого підходу до сутності стилю композитора та завдань, які він ставив перед виконавцями. Баха протягом різних історичних періодів дозволяє краще розкрити феномен його музики, яка підіймає філософські проблеми, актуальні для всіх часів. Вони знаходяться в руслі сучасного музично-виконавського дослідницького пошуку, який передбачає звернення до широкого теоретичного та музично-інформаційного масиву, окремих праць виконавців-дослідників, дискографії, інтервю з виконавцями та педагогами. Мета дослідження - на підставі художньо-інтерпретаційного дискурсу глобалізованого та глокалізованого музичного простору змоделювати панораму інтерпретаторських підходів до виконання барокової клавірної музики на прикладі творів Й.С. Баха.Акцентується, що ця категорія дозволяє сполучити як матеріальні рівні (інструменти, спосіб графічної фіксації, видання нот в різних редакціях, розміщення записів в Інтернеті), так і історичні (суспільно-культурний контекст, вимоги до виконання в час написання твору); історико-соціологічні (зміна модусів буття твору в наступні історичні періоди залежно від еволюції суспільства); суто інтерпретаційні (виникнення множинності виконавських шкіл, в яких встановлюються засади виконання даного стилю і формуються певні виконавські еталони); рецептивні (сприйняття і оцінка музики в певних середовищах, критична оцінка і форми популяризації твору в пресі й інших виданнях); рівні творчого продовження традиції (впливи стилю даного композитора, національної школи на розвиток аналогічних жанрів і процесів становлення інших композиторських шкіл в наступних ґенераціях мистців); естетико-філософські (обґрунтування естетико-філософських засад даного артефакту як в ракурсі його історичної доби, так і в пізніших історико-стильових трансформаціях). Цілісний образ артефакту, сприйнятий крізь призму співтворчості композитора - виконавця - слухача в час виникнення і подальших видозмін, мислиться крізь призму дискурсивного аналізу. Баха, що репрезентує інструментальну спадщину Бароко, виступає доцільним обєктом для апробації концепції дискурсу музики минулого в гіперінформативному континуумі сучасності, адже творчість Й.С. У побудові виконавського варіанту будь-якого музичного твору необхідно враховувати декілька сутнісних рівнів, як нп. естетико-стильові домінанти епохи та весь її культурний контекст, в якому постав даний художній твір; функції жанру (жанрів) в дану епоху; психограму композитора та роль даного твору; особливості його письмової фіксації та засади її "розкодування" у процесі виконання; фонічно-виразові характеристики інструментарію, для якого твір призначений та ін. Баха є значною мірою основоположний для інтерпретатора, хоч на думку деяких виконавців, все ж не найважливіший.Цьому сприяла ціла низка факторів, в тому числі, конюнктура арт-ринку, адже твори, створені у минулих епохах, складають значну частину концертного репертуару, для них відведена левова доля аудіо-відео ринку. В умовах сьогодення під впливом глобалізаційних процесів, через значну міграцію педагогів та виконавців відбувається певна уніфікація шкіл, трансформація регіональних мистецьких осередків. Такий близький контакт з представниками різних фортепіанних шкіл позначається на формуванні ментальності виконавців. Художньо-інтерпретаційний дискурс глобалізованого простору - це максимальна сукупність інтерпретаційних версій художнього (зокрема музичного) твору, що відзначається взаємодією різних індивідуальних, національних та історико-хронологічних, духовних і матеріальних параметрів виконання твору, як живих, так і фіксованих на звуконосіях, його транскрипцій із застосуванням сучасних джерел звуковидобування і звуковідтворення, а також різноманітних форм перенесення в площину ужиткового мистецтва (Unterhaltungsmusik). Художньо-інтерпретаційний дискурс глокалізованого простору - це сукупність інтерпретаційних версій художнього (зокрема музичного) твору, що відзначається ієрархією пріоритетів, сформованою певним локальним середовищем, вибірковістю як самих жанрів (чи конкретних творів) того чи іншого композитора або стилю, так і моделей виконання даного твору, специфікою їх суспільної репрезентації, суголосною духовним потребам і цінностям, відкристалізованим в процесі історичного розвитку даної спільноти.
План
Основний зміст дослідження
Вывод
Домінування ретроспективності в сучасному музичному континуумі є беззаперечним явищем. В оцінці музики минулого відбулись кардинальні зміни, в площині "старовинне - сучасне" пропорції змінились. Цьому сприяла ціла низка факторів, в тому числі, конюнктура арт-ринку, адже твори, створені у минулих епохах, складають значну частину концертного репертуару, для них відведена левова доля аудіо-відео ринку.
В умовах сьогодення під впливом глобалізаційних процесів, через значну міграцію педагогів та виконавців відбувається певна уніфікація шкіл, трансформація регіональних мистецьких осередків. "Стирання кордонів" не є новим явищем для формування фортепіанних шкіл, воно неминуче для сучасного глобалізованого суспільства і вносить у цей процес свої корективи. У сучасній моделі освіти вже давно, окрім навчання в одному або декількох навчальних закладах, існує практика участі (активної чи пасивної) у різноманітних "майстер класах" або спеціальних "виконавських курсах", які найчастіше проводять маститі виконавці та педагоги. Такий близький контакт з представниками різних фортепіанних шкіл позначається на формуванні ментальності виконавців.
В звязку з цим, дано дефініцію художньо-інтерпретаційного дискурсу глобалізованого та глокалізованого простору. Художньо-інтерпретаційний дискурс глобалізованого простору ? це максимальна сукупність інтерпретаційних версій художнього (зокрема музичного) твору, що відзначається взаємодією різних індивідуальних, національних та історико-хронологічних, духовних і матеріальних параметрів виконання твору, як живих, так і фіксованих на звуконосіях, його транскрипцій із застосуванням сучасних джерел звуковидобування і звуковідтворення, а також різноманітних форм перенесення в площину ужиткового мистецтва (Unterhaltungsmusik).
Художньо-інтерпретаційний дискурс глокалізованого простору ? це сукупність інтерпретаційних версій художнього (зокрема музичного) твору, що відзначається ієрархією пріоритетів, сформованою певним локальним середовищем, вибірковістю як самих жанрів (чи конкретних творів) того чи іншого композитора або стилю, так і моделей виконання даного твору, специфікою їх суспільної репрезентації, суголосною духовним потребам і цінностям, відкристалізованим в процесі історичного розвитку даної спільноти.
Констатується, що раніше клавірні композиції Й.С. Баха не належали до пріоритетних у концертному репертуарі львівських піаністів, натомість займали і займають чільне місце у навчальному процесі, як важлива складова педагогічного репертуару. Для них була характерна більш "закрита" форма виконання, на великій концертній естраді твори Й.С. Баха можна було почути нечасто. З часом вони почали звучати частіше, що зумовлювалось як особистою ініціативою виконавців, так і проведенням різноманітних фестивалів.
Свідченням глокалізаційних процесів виступає романтичне трактування клавірної музики Й.С. Баха багатьма львівськими піаністами. Така інтерпретація творів німецького композитора має глибокі традиції. На сучасному етапі констатуються значні зміни виконавської рецепції, що в першу чергу, повязане з глобалізаційними процесами. Стирання інформаційних кордонів спричинило вільний доступ до недосяжних раніше мистецьких вартостей, дало можливість творчих контактів та студій за кордоном.
В музичному просторі сьогодення спостерігається виконавський плюралізм, який характеризується відсутністю єдиного провідного вектору та можливістю для одночасного існування декількох, часом кардинально відмінних поглядів, де визначальним є не стільки протиставлення різноманітних підходів у тлумаченні старовинної музики, скільки їх толерантне співіснування, ціль якого ? не скільки змагання, як взаємозбагачення. Саме так формується щораз цікавіший, багатший та різнобарвніший музичний світ.
У Додатку наведено інтервю, проведене у 2010-2011 рр. та дискографія виконань творів Й.С. Баха львівськими піаністами.
Список литературы
1. Соланський С. Музичне виконавство та звукозапис: різні погляди на проблему співіснувань даних явищ / С. Соланський // Наукові збірки ЛДМА ім. М.В. Лисенка: Музикознавчі студії. - Львів, 2004. - Вип. 9. - С. 123-129.
2. Соланський С. "Король барокової музики ? виконавець" (до проблеми розуміння нотного тексту в епоху Бароко) / С. Соланський // Наукові збірки ЛНМА ім. М.В. Лисенка: Музикознавчі студії. - Львів: СПОЛОМ, 2008. - Вип. 18. ? С. 98-105.
3. Соланський С. До проблеми вибору інструменту при виконанні клавірних творів Й.С. Баха / С. Соланський // Науковий вісник Одеської державної музичної академії ім. А.В. Нежданової: Музичне мистецтво і культура. - Одеса: Друкарський дім, 2010. - Вип. 12. - С. 367-378.
4. Соланський С. Виконавська рецепція клавірних творів Й.С. Баха у Львівській фортепіанній школі / С. Соланський // Наукові записки Рівненського державного гуманітарного університету: Українська культура: минуле, сучасне, шляхи розвитку. - Вип. 16. - Рівне: РДГУ, 2010. - Т. 1. - С. 130-134.
5. Соланський С. До проблеми редагування клавірних творів Й.С. Баха / С. Соланський // Наукові записки Рівненського державного гуманітарного університету: Українська культура: минуле, сучасне, шляхи розвитку. - Вип. 16. - Рівне: РДГУ, 2010. - Т. 2. - С. 113-117.