Поняття, ознаки, суть, природу та зміст виконання договірного зобов’язання з передачі майна у власність. Особливості виконання договірних зобов’язань з відчуження майна та елементи їх виконання. Обов’язки сторін за договорами з передачі майна у власність.
Аннотация к работе
Важливу роль у цьому відіграють договори з передачі майна у власність, що утворюють ядро ринкового механізму. При цьому, для зобовязань, що виникають на підставі досліджуваних договорів, передача майна у власність становить наріжний камінь їх належного виконання, що є нормальним та оптимальним способом їх припинення. Якщо розглядати передачу майна у власність з позиції речового права, то вона виступає підставою як для припинення права власності у особи, яка передає майно, так і для набуття права власності особою, яка приймає відповідне майно. З огляду на це, перед вітчизняною правовою наукою постало завдання на підставі зясування теоретичного підґрунтя виконання договорів з передачі майна виробити такі підходи до правозастосування, які б дозволили уникнути негативних наслідків неузгодженості чинного законодавства, яке регулює ці відносини, а також виробити пропозиції, спрямовані на їх усунення. 8) класифікація дій з виконання договорів на основі характеристики особливостей надання: а) за змістом дій (дії, які є вчиненням надання, та дії, які є засобом контролю за якістю перших); б) за залежністю дій від мети договору (дії, які складають первинне надання, та дії із зустрічного надання); в) за субєктним складом (надання, яке здійснюється сторонами договору, та надання, яке здійснюється третіми особами); г) за залежністю від моменту здійснення виконання (виконання, яке співпадає з моментом укладання договору, і яке не співпадає з цим моментом); д) за наявністю можливості вибору між предметами виконання (виконання, яке стосується лише одного предмету, та виконання, яке має декілька предметів); е) за визначеністю еквівалента основного надання (виконання, яке має визначене зустрічне надання, та виконання, яке не має наперед визначеного зустрічного надання);«Становлення інституту виконання договорів у цивільному праві» дисертант виходить з того, що виконання, як спосіб реалізації мети (“causa”) зобовязання, має імперативно-обовязковий характер і закріплений як догма договірного права. Законодавець в нормах позитивного права закріплює алгоритм дій сторін для досягнення мети договору, надає їй форму і визначає гарантії для здійснення субєктивних прав та виконання юридичних обовязків, які деталізуються у договорах. Виконання договору врегульовано законодавцем шляхом визначення: 1) загальних положень про виконання зобовязання (Глава 48 ЦК України); 2) норм про забезпечення виконання зобовязань (Глава 49 ЦК України); 3) норм про виконання загальних (характерних) видів договорів (Глава 52 ЦК України); 4) норм про виконання окремих типів договорів (§ 1 Глави 54 ЦК України); 5) норм про виконання окремих видів договорів (§ 2 Глави 54 ЦК України). На основі аналізу актів цивільного законодавства зроблено висновок про те, що договір має свою сутність, яка визначає особливості його виконання, і виконанням договору досягається його мета. На підставі цього, дії з виконання класифікуються на такі види: 1) дії, які є вчиненням надання, що виявляється у передачі речі, виконанні роботи, наданні послуги, сплаті боргу та дії, які є засобом контролю за якістю перших; 2) дії, які складають первинне надання - передача речі, виконання роботи та надання послуги, та дії, які є зустрічним наданням - оплата за отримане; 3) надання, яке здійснюється контрагентами договору, та надання, яке здійснюється третіми особами; 4) виконання, яке співпадає з моментом укладання договору, і яке не співпадає; 5) виконання, яке має лише один предмет та виконання, яке має декілька предметів; 6) виконання, яке має визначене зустрічне надання, та виконання, яке не має визначеного зустрічного надання.Основна мета виконання зобовязань за договорами з передачі майна у власність полягає у тому, щоб гарантувати передачу відчужувачем визначеного договором майна відповідно до його умов, вимог актів цивільного законодавства, а за їх відсутності - вимог, що звичайно ставляться. Виконання договору полягає у здійсненні сторонами дій, які відповідають умовам договору та цивільного законодавства, є виконанням обовязку та здійсненням прав за договором, внаслідок чого досягається певний результат, який мали на меті сторони при його укладанні (одержання речі у власність, отримання результату роботи, споживання послуги). Дії з виконання складаються з наступного: 1) дії, які є вчиненням надання, та дії, які є засобом контролю за якістю перших; 2) дії, які складають первинне надання, та дії, які є зустрічним наданням; 3) надання, яке здійснюється контрагентами договору, надання, яке здійснюється третіми особами; 4) виконання, яке співпадає з моментом укладання договору, і яке не співпадає; 5) надання, яке має лише один предмет, та надання, яке має декілька предметів; 6) виконання, яке має визначене зустрічне надання, та виконання, яке не має визначеного зустрічного надання . Виконання будь-яких договорів складається із трьох основних етапів: 1) вчинення надання, що є предметом виконання; 2) його перехід до уповноваженого субєкта (фізичний чи ідеальний); 3) прийняття виконання.