Дослідження процесу виховання життєвих перспектив старшокласників у позанавчальній діяльності. Стан проблеми формування життєвих перспектив учнівської молоді в педагогічній теорії та практиці. Критерії вихованості майбутніх перспектив старшокласників.
Аннотация к работе
З гуманістичних позицій у педагогіці виконана ціла низка досліджень вітчизняних учених, особливу значущість у яких надавалось проблемам розвитку ціннісних орієнтацій особи вихованця, що дає змогу розглядати людину як мету, а не засіб суспільного розвитку (І.Бех, В.Дряпіка, І.Зязюн, В.Кузь, М.Левківський, В.Оржеховська, О.Савченко, О.Сухомлинська, С.Уланова, К.Чорна та ін.). Ідея гуманізації навчально-виховного процесу знаходить відображення у розробці конкретних прийомів, способів і методів творчої взаємодії педагогів та вихованців, оптимістичного прогнозування і проектування розвитку особистості учня (Ш.Амонашвілі, Л.Артемова, З.Борисова, Б.Кобзар, В.Загвязінський, Л.Занков, Л.Коваль, С.Лисенкова, В.Луговий, О.Плохотнік, Г.Пустовіт, В.Семенов, А.Сиротенко, В.Сухомлинський та ін.). Однак, “ключ” до цілісного розкриття проблеми формування життєвих перспектив вихованців можливий завдяки реалізації гуманістично-прагматичного підходу, згідно з яким особистість здатна не тільки до орієнтації на духовні, загальнолюдські та національні цінності, але й готова до їхнього осягнення у повсякденній життєдіяльності, може нести відповідальність за свій вибір і вчинки. Гіпотеза дослідження полягає у припущенні, що виховання життєвих перспектив старшокласників у позанавчальний час стане ефективним за умов: активізації соціокультурної діяльності старшокласників у позанавчальний час; педагогічної взаємодії вихователів і вихованців на засадах співробітництва, поваги та взаєморозуміння; зорієнтованості позанавчальної діяльності на активізацію структурних складових життєвих перспектив учнівської молоді; урахування інтересів та індивідуальних особливостей сприйняття майбутнього й ставлення до нього учнів; готовності школярів до самовдосконалення, а педагогів - до саморозвитку й творчості. У дослідженні використовувалися методи різних рівнів пізнання: теоретичні - аналіз й узагальнення теоретичних джерел з питань формування життєвих перспектив вихованців, кваліфікаційної характеристики й програм виховання учнівської молоді в процесі дозвіллєвої та соціокультурної діяльності, методичних рекомендацій з використання різних видів діяльності в позанавчальний час; емпіричні - анкетування, спостереження, бесіди, фокусовані інтервю, творчі завдання, обговорення, шкалування, експертні оцінки й самооцінки, тести для активізації та вивчення результатів виховання життєвих перспектив учнів; експериментальні - педагогічний експеримент з формування життєвих перспектив школярів; статистичні методи обробки експериментальних даних для визначення сучасного стану й ефективності педагогічних умов формування життєвих перспектив старших школярів.У вступі обґрунтовується актуальність проблеми дослідження, зазначається звязок роботи з науковими програмами й темами, визначається мета, обєкт, предмет і завдання дослідження, його методологічна основа та методи дослідно-експериментальної роботи, характеризується особистий внесок здобувача, розкривається наукова новизна, практичне значення, а також апробація і впровадження результатів дослідження. У першому розділі “Теоретичні передумови виховання життєвих перспектив старшокласників у позанавчальний час” проблема, що вивчається, розглядається в контексті філософських, соціологічних, культурологічних і психолого-педагогічних знань; дається аналіз літератури з теми дослідження; визначається сутність, зміст і взаємозалежність понять: життєва перспектива, мрія, сподівання, життєва програма, професійний план, часове й змістовне майбутнє, ціннісна орієнтація тощо; досліджується специфіка соціокультурної діяльності старших школярів в умовах вільного від навчання часу. Звичайно, життєва перспектива в працях соціологів (М.Гінзбург, Є.Головаха, М.Захаров, І.Кон, М.Пряжников, Н.Паніна, Л.Сохань, В.Українець, С.Чистякова та ін.) розкривається за допомогою споріднених понять “життєвий план”, “професійний план”, “життєва програма”. Соціологічний аналіз проблеми життєвих перспектив свідчить про доволі грунтовне висвітлення дослідниками професійних й освітніх планів учнівської молоді, що було зумовлено соціальним замовленням. Педагогічний вплив у системі “вихователь - вихованець” починається саме з цього рівня: оцінки й урахування індивідуальних особливостей сприйняття майбутнього й ставлення до нього, готовності індивіда до самоактуалізації та самореалізації, а також оцінки й врахування його потреб та інтересів.Значущість виховної роботи з формування життєвих перспектив зростає у старшому шкільному віці, коли молода людина має визначитися у професійному майбутньому, в своїх ціннісних орієнтаціях та життєвих планах. Теоретичний аналіз проблеми засвідчив, що зазначені питання знайшли відображення у дослідженнях вітчизняних і зарубіжних філософів, психологів і педагогів. У педагогічному аспекті життєва перспектива індивіда розглядається як здатність молодої людини усвідомлено й відповідально ставитися до свого майбутнього та готовність вихованця до досягнення цього майбутнього в певних умовах життєдіяльності. Ідеали раннього ю