Тенденції екологічного виховання. Ціннісне ставлення до природи учнів старших класів. Національна доктрина розвитку освіти України. Філософські положення про єдність і взаємообумовленість соціального середовища. Гармонізацію та гуманізацію суспільства.
Аннотация к работе
В результаті аналізу наукових джерел зясовано, що ціннісне ставлення старшокласників до природи - це внутрішня готовність учнів до екологічно доцільної взаємодії з природою, яка базується на усвідомленні самоцінності обєктів природи, їх цінності для суспільства і кожної людини зокрема. Дослідники проблеми виховання ціннісного ставлення особистості до природи (А.М.Кочергін, Ю.Г.Марков, М.Г.Васильєв, Н.Б.Ігнатовська, Т.Б.Баранова та ін.) вважають, що виховати ціннісне ставлення до природи можна за умови залучення особистості до такої перетворювальної діяльності, яка, окрім всього, оптимізує взаємовідносини людини і природи. Про це свідчать праці А.Н.Захлєбного, І.Д.Звєрєва, І.Т.Суравєгіної, (методологічні положення екологічної освіти і виховання), А.С.Волкової, Г.П.Волошиної, В.В.Коваль, С.Г.Лебідь, Н.А.Пустовіт, А.Й.Сиротенка, В.Д.Шарко (особливості екологічної освіти і виховання в процесі вивчення окремих шкільних предметів), Н.В.Левчук, А.Уразалієва (факультативне вивчення екологічних проблем), Г.П.Пустовіта (дослідницька робота учнів з екології в позашкільних установах) тощо. Враховуючи актуальність і недостатнє дослідження означеної проблеми визначено тему дисертаційного дослідження: “Виховання у старшокласників ціннісного ставлення до природи”. Гіпотеза дослідження: виховання у старшокласників ціннісного ставлення до природи здійснюється ефективніше у разі дотримання таких педагогічних умов: підпорядкування процесу виховання у старшокласників ціннісного ставлення до природи меті особистісного розвитку; гармонізація виховного впливу природного та соціального середовища; врахування специфіки сільського та міського виховуючого середовища; також, якщо виховні технології забезпечують особистісну орієнтацію виховного процесу, справляючи послідовний вплив на емоції, мотиви, систему особистісних цінностей старшокласників.У першому розділі - “Теоретико-практичні основи виховання у старшокласників ціннісного ставлення до природи” - розкрито теоретичні та методологічні засади виховання у старшокласників ціннісного ставлення до природи, уточнено понятійний апарат. Високий рівень ціннісного ставлення до природи передбачає достатню обізнаність старшокласників з екологічних проблем, мотиви екологічної діяльності, що базуються на відповідальності перед своїм “Я” у ставленні до природи, поведінку учнів, що не порушує рівноваги у природі, екологічно доцільні вчинки, адекватну самооцінку особистого ставлення до обєктів природи, здатність до вирішення протиріч у взаємодії з природою. Низький рівень: майже відсутні знання з екологічних проблем, мотиви екологічної діяльності прагматичні або повязані з необхідністю виконання доручення дорослих, поведінка та вчинки шкодять природі, самооцінка особистого ставлення до природи неадекватна, виявляється нездатність вирішувати протиріччя у взаємодії з природою. У другому розділі “Педагогічні умови виховання ціннісного ставлення старшокласників до природи” теоретично обгрунтовано та експериментально доведено, що для підвищення рівня ціннісного ставлення старшокласників до природи ефективні такі педагогічні умови: 1) підпорядкування процесу виховання у старшокласників ціннісного ставлення до природи меті особистісного розвитку; Особистісна зрілість характеризується прийняттям себе як складової світу природи; розумінням свого ставлення до обєктів природи; усвідомленням своєї свободи у ставленні до природи та відповідальністю перед собою за її реалізацію; наявністю системи цінностей особистості, що сприяють збереженню світу природи; конструктивною зміною характеру своєї взаємодії з природою; розумінням та прийняттям світогляду інших людей щодо ставлення до природи; вмінням вирішувати проблеми взаємодії зі світом природи та попереджувати умови виникнення нових екологічних проблем.