Ефективність виховання толерантності в учнів 5-7 класів шкіл-інтернатів у позаурочній діяльності. Побудова взаємин педагогів з учнями на основі педагогічної підтримки. Методична підготовка педагогів шкіл-інтернатів з питань виховання толерантності.
Аннотация к работе
Особливо актуальним є утвердження ідеалів толерантності у свідомості й поведінці вихованців шкіл-інтернатів, оскільки в загальноосвітніх школах-інтернатах виховуються сироти, діти, позбавленні батьківського піклування, діти з проблемних і матеріально незабезпечених сімей. У сучасній педагогічній науці проблема виховання толерантності досліджується у різних аспектах: загальні питання педагогіки толерантності (М.Рожков, А.Сиротенко, Г.Солдатова, Л.Шайгерова та ін.); етнічна толерантність (О.Байбаков, О.Докукіна, З.Малькова, В.Подобєд, Ю.Римаренко, В.Тишков та ін.); технологічні питання виховання толерантності (Т.Білоус, С.Герасимов, О.Кащенко, Б.Рієрдон, В.Сітаров, І.Сковородкіна, О.Скрябіна, П.Степанов, Г.Шеламова та ін); гуманітарні дисципліни, як засіб формування толерантності (Л.Алексашкіна, Л.Ванюшкіна, С.Мєтліна та ін.); вивчення досвіду виховання толерантності у зарубіжних країнах (А.Джуринський, З.Малькова, О.Матієнко та ін.). Отже, виникають суперечності між обєктивними потребами сучасного суспільства у вихованні толерантної людини на всіх рівнях сучасного життя та відсутністю розроблених теоретичних і методичних аспектів процесу виховання толерантності в учнів шкіл-інтернатів у позаурочній діяльності; між потенціалом щодо можливостей виховання толерантності в учнів шкіл-інтернатів і його низькою реалізацією в практиці зазначених установ. Гіпотеза дослідження: ефективність виховання толерантності в учнів 5-7 класів шкіл-інтернатів у позаурочній діяльності підвищиться за умов: оптимізації форм і методів виховання толерантності; організації спільної діяльності учнів, яка сприяє розвитку толерантних емоцій, формуванню досвіду толерантної поведінки; побудови взаємин педагогів з учнями на основі педагогічної підтримки; організаційно-методичної підготовки педагогів шкіл-інтернатів з питань виховання толерантності. Наукова новизна дослідження полягає в тому, що вперше науково обґрунтовано педагогічні умови виховання толерантності в учнів 5-7 класів шкіл-інтернатів у позаурочній діяльності до яких відносимо: оптимізацію форм і методів виховання толерантності, організацію спільної діяльності учнів, яка сприяє розвитку толерантних емоцій, формуванню досвіду толерантної поведінки; побудову взаємин педагогів з учнями на основі педагогічної підтримки; організаційно-методичну підготовку педагогів шкіл-інтернатів з питань виховання толерантності; розроблено та апробовано структурно-функціональну модель виховання толерантності в учнів 5-7 класів у позаурочній діяльності; визначено критерії, показники та рівні сформованості толерантності в учнів 5-7 класів шкіл-інтернатів; уточнено сутність та структурні компоненти толерантності як особистісного утворення; подальшого розвитку набув зміст підготовки педагогів шкіл-інтернатів до виховання толерантності у підлітків.У першому розділі - “Виховання толерантності в учнів 5-7 класів шкіл-інтернатів як педагогічна проблема” охарактеризовано теоретичні й методологічні засади виховання толерантності в учнів 5-7 класів шкіл-інтернатів, визначено специфіку виховання толерантності у молодших підлітків шкіл-інтернатів, проаналізовано особливості позаурочної виховної діяльності учнів шкіл-інтернатів, подано узагальнені результати констатувального етапу науково-дослідної роботи, спрямованої на вивчення стану досліджуваного явища в практиці загальноосвітніх шкіл-інтернатів. Дослідження специфіки виховання толерантності в учнів 5-7 класів у позаурочній діяльності вимагають врахування чинників, які безпосередньо утруднюють цей процес, а саме: негативні аспекти впливу умов інтернатного закладу (закритий, напівзакритий тип); заорганізованість життєдіяльності вихованців; збіднений соціальний простір; спрощення емоційного тону у відносинах з персоналом; вимушена обмеженість спілкування і діяльності вихованців; превалювання авторитарної педагогіки, формалізм у виховній роботі, відсутність індивідуального підходу до учня; надмірна опіка вихованця; специфіка контингенту учнів; особливості підліткового віку. У другому розділі - “Експериментальна перевірка педагогічних умов виховання толерантності в учнів 5-7 класів шкіл-інтернатів у позаурочній діяльності” - обґрунтовано педагогічні умови, які сприяють підвищенню рівнів сформованості толерантності в учнів 5-7 класів шкіл-інтернатів у позаурочній діяльності; висвітлено хід формувального етапу експерименту, апробована структурно-функціональна модель виховання толерантності в учнів 5-7 класів у позаурочній діяльності, проаналізовано результати дослідження. 5-7 класів шкіл-інтернатів у позаурочній діяльності: оптимізація форм і методів виховання толерантності; організація спільної діяльності учнів, яка сприяє розвитку толерантних емоцій, формуванню досвіду толерантної поведінки; побудова взаємин педагогів з учнями на основі педагогічної підтримки; організаційно-методична підготовка педагогів шкіл-інтернатів з питань виховання толерантності. У процесі проведення другого етапу експерименту з виховання толерантності в учнів 5-7 класів шкіл-інтернатів,