Актуальні аспекти проблеми виховання самостійності у навчанні учнів у працях вітчизняних і зарубіжних учених. Принципи, зміст, форми, методи і засоби виховання самостійності у навчанні учнів основної загальноосвітньої школи досліджуваного періоду.
Аннотация к работе
Одним із пріоритетних напрямів державної політики в освітній галузі, який визначено в законах „Про освіту”, „Про загальну середню освіту”, Національній доктрині розвитку освіти України, розглядаємо демократизацію навчання і виховання, становлення вільної особистості, що зумовлено входженням нашої країни в європейський освітній простір. Відповідно оновлення навчально-виховного процесу в сучасній загальноосвітній школі актуалізує історико-педагогічні здобутки в теорії та практиці виховання самостійності у навчанні учнів в умовах загальноосвітньої школи означеного в дослідженні періоду. Обєктивною потребою пошуку оптимальних шляхів історико-педагогічного аналізу означеної проблеми і недостатнім рівнем її вивчення зумовлено вибір теми дисертаційного дослідження - „Виховання самостійності у навчанні учнів основної загальноосвітньої школи (друга половина ХХ ст.)”. Мета дослідження - проаналізувати теоретичні засади і практичний досвід виховання самостійності у навчанні учнів основної загальноосвітньої школи України другої половини ХХ ст. задля його творчого впровадження в сучасних умовах. окреслити можливості творчого використання виявленого досвіду виховання самостійності у навчанні учнів сучасної загальноосвітньої школи України. виховання самостійність навчанняДослідження історичних передумов розвитку проблеми виховання самостійності у навчанні учнів засвідчує, що на початку ХХ ст. ідеї становлення демократичної школи у контексті реформаторської педагогіки, орієнтованої на підготовку дітей до практичного життя, виховання у них самостійності, ініціативності, самодіяльності, творчості, висвітлено у працях Ю. Вивчення джерельної бази свідчить, що теорія і практика виховання самостійності була позначена ідеологічними настановами, а також зосереджувала увагу на участі вчителя в організації самостійної роботи учнів у навчанні і майже не давала простору для виявлення їхньої творчості. Якиманська та ін.) розглядають самостійність як рису особистості, однак у їхніх дослідженнях не акцентувалося на створенні вчителем умов для виховання повної самостійності учня як субєкта навчальної діяльності. Отже, протягом другої половини ХХ ст. активізуються процеси пізнавальної діяльності учнів, розвитку їхніх творчих здібностей, що веде до поширення у другій половині 80-х - 90-х рр. ідей демократизації навчання та виховання самостійності учнів у напрямку творчої перетворювальної діяльності. На основі дослідження демократичних ідей щодо організації навчально-виховного процесу визначено такі принципи виховання самостійності у навчанні учнів: демократизації (побудова демократичної системи навчання і виховання, забезпечення статусу учня як субєкта діяльності); врахування вікових та індивідуальних особливостей учнів; звязку навчання із суспільним життям (участь у праці, творчість тощо); активності; гуманізації (створення сприятливого психологічного клімату у навчанні у школі та вдома, поширення духовних творчих первнів, опора на бажання дітей учитися).