Аналіз особливостей педагогічного процесу у вищій школі. Структурно-функціональна модель культури взаємодії викладачів і студентів, критерії, показники, рівні її сформованості. Метод стимулювання навчально-виховної діяльності у творчості М. Пирогова.
Аннотация к работе
Підґрунтям педагогічного процесу у вищій школі є культура взаємодії особистостей викладачів і студентів, що проявляється в міжсубєктних особистісних відносинах, у їх рольових позиціях, у взаємоповазі, толерантному ставленні до думки іншого, у прагненні зрозуміти, оцінити, підтримати з одного боку, а з іншого - проявити почуття віри і поваги до себе, відкритість до сприйняття сучасної картини світу, здатність до сприйняття та переживання нового знання тощо. Ефективність досягнення культури взаємодії викладачів і студентів знаходиться у площині діалогової моделі освіти, на що в свій час звертали увагу М. Відповідно до поставленої мети та завдань у дисертаційній роботі використано комплекс методів дослідження: теоретичні - вивчення й аналіз філософської, педагогічної, психологічної літератури для визначення теоретико-методологічних засад дисертаційного дослідження, для зясування сутності та характеру культури взаємодії викладачів та студентів в освітньо-виховному просторі університету; метод теоретичного моделювання для розробки структурно-функціональної моделі культури взаємодії викладачів і студентів; систематизація і узагальнення наукових ідей щодо виховання культури взаємодії викладачів і студентів в освітньо-виховному просторі університету для визначення факторів становлення партнерських відносин та критеріїв рівнів сформованості культури взаємодії викладачів і студентів; емпіричні - педагогічні спостереження, анкетування, опитування, тестування, аналіз культури взаємодії викладачів і студентів, педагогічний експеримент (констатувальний та формувальний етапи) для розробки та експериментальної перевірки педагогічної технології виховання культури взаємодії викладачів і студентів в університетському освітньо-виховному просторі; статистичні методи для кількісного і якісного аналізу результатів експериментальної роботи, визначення ефективності розроблених педагогічних технологій виховання культури взаємодії викладачів і студентів в освітньо-виховному просторі університету. Наукова новизна одержаних результатів дисертаційного дослідження полягає в тому, що: вперше на теоретико-методологічному та технологічному рівнях представлена у цілісному вигляді проблема виховання культури взаємодії викладачів і студентів в освітньо-виховному просторі університету, розроблено й експериментально перевірено педагогічні технології виховання культури взаємодії викладачів і студентів; уточнено сутність категорій "культура взаємодії", "діалогічна взаємодія", "партнерство" як інноваційної форми діалогічної взаємодії; подальшого розвитку набули ідеї співтворчої діяльності викладачів і студентів, спрямованих на розвиток їхнього особистісного комунікативного потенціалу, на професійно-особистісний розвиток викладача і студента, на сумісну пізнавальну та науково-дослідну діяльність, на їхню систему цінностей. Практичне значення одержаних результатів полягає в розробці педагогічних технологій виховання культури взаємодії викладачів і студентів в освітньо-виховному просторі університету, що являють собою систему взаємоповязаних методичних прийомів міжособистісних субєкт-субєктних відносин, які визначають способи дії викладачів і студентів, спрямованих на взаємні зміни в діях, поведінці всіх учасників освітньо-виховного процесу; конкретних методичних рекомендацій з культури взаємодії викладачів і студентів в освітньо-виховному просторі університету.У першому розділі "Теоретико-методологічні засади виховання культури взаємодії викладачів і студентів в освітньо-виховному просторі університету" представлено історико-генетичний аналіз проблеми, дається змістовна характеристика культури взаємодії викладачів і студентів в освітньо-виховному просторі університету, представлена структурно-функціональна модель взаємодії викладачів і студентів, аналізуються діалогічні засади виховання культури взаємодії викладачів і студентів. Це єднало обох учасників навчально-виховного процесу, котрі торували шлях до спільної мети - опанувати високою культурою тіла, духу, моралі і краси. культура викладач студент взаємодія В дисертації зазначається, що проблема взаємодії педагогів і учнів, студентів і викладачів розкривалась в своїй ґенезі з різних позицій, але загальним у всі часи було прагнення подолати пригнічення та знецінення особистості, побудувати з нею такі конструктивні взаємовідносини, в основі яких лежали б гуманні цінності і такий характер впливу з боку педагога, який сприяв би саморозвитку учня, віри в свої потенційні можливості, вихованню високих духовно-моральних якостей. Мотиваційний компонент передбачає наявність обопільної потреби партнерської взаємодії; когнітивний - сумісний пошук інноваційного знання, здатного здійснювати наукові відкриття, активно включатися в сумісну творчо-пошукову наукову роботу; емоційно-почуттєвий сприяє вихованню культури переживання радості відкриття, радості успіху у навчанні, вихованні, у пошуку наукової істини, естетичної насолоди від результатів сумісної праці викладачів і с