Виховання гуманності підлітків засобами української обрядовості - Автореферат

Проаналізована філософська, психолого-педагогічна література, а також ознайомлення з практикою виховної роботи у школі дали змогу виявити ті проблеми, які не сприяють виконанню завдань сучасності у вихованні гуманності підлітка: 1) малопродумана, а часто відсутня практично-оцінкова робота щодо виховання гуманних рис у школяра, підлітка зокрема; не застосовуються в дії знання про гуманні якості: навчально-виховні години сприяють лише осмисленню їх; 2) недієвими й часто декларативними є наявні методи, прийоми й засоби гуманного виховання, як-от: бесіди, диспути, фольклор, художня література,-оскільки вони відірвані від живої практичної діяльності; 3) відсутній комплексний підхід до використання засобів гуманного виховання індивіда, щонайперше підлітка; 4) не обґрунтований і тому нерідко здійснюється хаотично процес виховання гуманності в підлітка; 5) недостатньо зорієнтованими на конкретні засоби, механізми, умови виховання гуманного підлітка є публікації й соціологічно-педагогічні роздуми. Успішне виховання гуманності може відбутися завдяки широкому застосуванню засобів української обрядовості в навчально-виховному процесі школи за додержання таких умов: · комплексне застосування засобів обрядовості (ритуал, пісня, слово-риторика, символіка, ремесла, ігри, прикмети, усна народна творчість, міф, атрибутика, персонаж) як основи прилучення до духовного світу народних традицій; Теоретичну основу нашої праці становлять положення Закону України “Про освіту”, Державної національної програми “Освіта” (“Україна XXI століття”), “Концепції національного виховання”, а також праці філософів, педагогів (вітчизняних - Г.Сковороди, О.Духновича, К.Ушинського, І.Франка; зарубіжних - Я.Коменського, Г.Й.Песталоцці), у яких науково обгрунтовано історичну єдність суспільства, людини і природи та необхідність і можливість їх гармонізації за законами справедливості; положення про гармонійну єдність у людині духовного, розумового і фізичного, про олюднення індивіда і погляд на нього як на унікальну цінність, про виховуюче навчання; деякі аспекти теорії традицій у соціально-культурологічних дослідженнях. Практичне значення дослідження полягає в розробці методичних рекомендацій для використання засобів української обрядовості в системі школи для виховання гуманності підлітків, зокрема: у сформуванні доповнень до програм факультативних курсів, у створенні програми з використання української обрядовості як складової етнопедагогіки для педагогічних вузів, інститутів культури, інститутів післядипломної освіти, а також інститутів перепідготовки освітянських кадрів; у підготовці посібників з методики використання української обрядовості: “Виглянь, сонечко!”, “Зустрічаймо Коляду!”, “Свято-урок”, “Третє народження”. Особистий внесок автора полягає в дослідженні проблеми виховання гуманності підлітка, обґрунтуванні засобів української обрядовості як педагогічної умови такого виховання, а також у тому, що ним зібрано певний обрядовий матеріал на території Харківської, Рівненської, Хмельницької, Полтавської, Миколаївської областей; узагальнено та обгрунтовано обрядовий матеріал в етнопедагогічному розрізі у методичному посібнику “Формування творчої особистості засобами етнопедагогіки”.Визначити важливість понять “гуманізм”, “гуманність” у філософії, психології, педагогіці, етнопедагогіці, в історії цих наук для переосмислення в сучасній педагогічній науці, а також наголосити, що гуманність є найвищою якістю людини, яка поціновується суспільством у мірі його прямування до ідеалу; розкрити процес виховання гуманності в підлітків у системі школи; показати актуальність використання засобів української обрядовості і їхню роль у становленні гуманного підлітка; осмислити необхідність дотримання певних умов при використанні засобів української обрядовості, що є стимулюючим фактором виховання гуманності підлітка за умов дегуманізації сучасного суспільства. Науково обґрунтувати визначення сутності обрядовості, котра окреслилася як система засобів для самореґуляції індивідами їхнього життя в річному циклі духовно-творчого процесу і спрямована на саморозвиток цілісного, гуманного єства; наголосити, що обрядовість є важливим і необхідним соціально-педагогічним чинником боротьби проти формалізму у школі; у методичних рекомендаціях показати, що застосування обрядовості допомагає: зближувати учителя з учнем через систему засобів народної педагогіки, полегшувати процес спілкування через діалог, поглиблювати співробітництво і підвищувати результативність самовизначення особистості через її гуманне самоутвердження. Розкрити процес використання обрядовості у школі через комплекс її засобів, які спрямовані на доброчинство не тільки щодо вузького кола людей (родини, друзів), а й щодо дальшого оточення, суспільства, природи. Підтверджено, що обрядовість як педагогічна умова виховання гуманності має в собі основу гуманістичного спрямування: важливість доброзичливості й доброчинства щодо всього живого на землі та турбота про нього. Визначити педагогічну цінність нашої п