Дискусійні питання, пов’язані з природою вигуків та їхнім статусом у граматичній системі сучасної англійської мови. Специфіка вигуків з конвенційно-обумовленим та контекстуально-обумовленим прагматичним значенням. Вигуки у контексті мовленнєвих актів.
Аннотация к работе
Вигуки як лексико-граматичний клас одиниць, що мають своєрідне значення, відбивають дійсність нерозчленовано, не відокремлюючи емоційне від раціонального, є характерним елементом певної сфери мовлення, тісно повязаним з паралінгвістичними, невербальними засобами. Ідеї нерозривного взаємозвязку процесів, що відбуваються в людській памяті, і процесів, що детермінують утворення вигуків і їхнє розуміння, визначають загальну орієнтацію сучасної лінгвістики на всебічне вивчення комунікативно-прагматичних аспектів мовних явищ, серед яких вигуки посідають окреме місце. Метою дослідження є розгляд комунікативно-прагматичних особливостей вигуків сучасної англійської мови, їхнього місця в дискурсі, а також показ збагачення лексико-граматичного класу вигуків за рахунок одиниць різної структури, що в мовленні є вигуковими висловленнями, набуваючи здебільшого значення мовленнєвого кліше. описати вигуки у контексті мовленнєвих актів та дискурсу, виявити притаманні їм значення; В основу було покладено індуктивно-дедуктивний метод, спрямований на накопичення мовного матеріалу - вигуків, використання яких у конкретних висловленнях є прагматично обумовленим, і їх наступного аналізу - з метою встановлення закономірностей вибору мовцем відповідних вигуків у конкретних ситуаціях мовленнєвого спілкування, а також метод дискурс-аналізу, що характеризується загальною спрямованістю дослідження на багатобічне, комплексне вивчення складного багатомірного цілого мовного спілкування, яке є обєктом лінгвістичного аналізу в руслі прагмалінгвістичного підходу: принципи та прийоми описового аналізу, метод контекстуально-ситуативного та контекстуально-семантичного аналізу, елементи зіставного та кількісного аналізів, метод аналізу словникових дефініцій, а також методи і прийоми актомовленнєвого аналізу.Є кілька точок зору на природу й статус вигуків: 1) вигуки перебувають поза поділом слів за частинами мови, оскільки є різнорідними за своїм складом синтаксичним класом; 2) вигуки є частиною мови, але посідають в системі частин мови особливе місце; 3) вигуки є частиною мови, але належать до “часток мови” поряд з прийменниками й сполучниками; 4) вигуки входять до кола частин мови, до розряду повнозначних слів, всередині яких посідають особливе місце, здатні номінувати, мати лексичне значення і виконувати певні синтаксичні функції; 5) вигуки є реченнєвими дейктичними одиницями, емоційними відповідниками судження, відображенням емоційної реакції мовця на позамовну ситуацію і є периферією мовленнєвої системи. Серед них виділяються дві структурні групи: 1) однослівні вигуки, до яких входять первісні, непохідні вигуки типу bah, chut, ouch, tut, й непервісні, похідні вигуки типу cool, bet, damn, greetings, indeed; 2) вигуки, що складаються з двох і більше слів типу my God, blast it, see you, good egg, catch me doing that. Вигуки з конвенційно-обумовленим прагматичним значенням, до яких належать мовні формули, значення яких є зрозумілим і без контексту, поєднують загальномовне й прагматичне значення: ahoy!, bravo!, blymy! В англійській мові іллокутивна сила директивних мовленнєвих актів нерідко інтенсифікується або вигуком, або вигуком у поєднанні з іншими засобами інтенсифікації: Oh, my dear Lord, do wait a minute! Серед них виділяються вигуки, які безпосередньо вживаються під час прощання: bye, і вигуки, які є одночасно і привітаннями, і прощаннями hello, hi.Вигуки безпосередньо повязані з прагматичною інформацією, тобто комунікативність у них висувається на перший план, тому що семантика більшості вигуків виявляється в процесі комунікації. Вигуки функціонують а) у контексті експресивних мовленнєвих актів, до яких належать акти привітання й прощання, вдячності, вибачення й відповіді на них, благопобажання, тости; б) у контексті директивних мовленнєвих актів, у яких міститься вимога тиші, підкорення, вислови, що побутують у професійних жаргонах, і одиниці, що використовуються для впливу на дітей та тварин. Первісні прагматичні значення цих висловлень зумовлюють прагматичні значення вигуків. Вигуки, виходячи із загальномовних значень і значень, які реалізуються тільки в контексті, поділяються на вигуки з конвенційно-обумовленим і контекстуально-обумовленим прагматичними значеннями. Вигуки з конвенційно-обумовленим прагматичними значеннями мають загальномовні значення.
План
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
Вывод
Проведене дослідження підтверджує думку цілої низки вчених, що вигуки англійської мови є особливим розрядом мовленнєвих знаків. Вони становлять мовну універсалію, оскільки є граматичною категорією, властивою більшості мов світу. Вигуки безпосередньо повязані з прагматичною інформацією, тобто комунікативність у них висувається на перший план, тому що семантика більшості вигуків виявляється в процесі комунікації.
Вигукові словосполучення і речення характеризуються семантичною неподільністю, становлять цілісну одиницю, незважаючи на складений характер і навіть роздільнооформленість. Всі вони можуть бути самостійними висловленнями, що й обєднує їх з вигуками.
Вигуки функціонують а) у контексті експресивних мовленнєвих актів, до яких належать акти привітання й прощання, вдячності, вибачення й відповіді на них, благопобажання, тости; б) у контексті директивних мовленнєвих актів, у яких міститься вимога тиші, підкорення, вислови, що побутують у професійних жаргонах, і одиниці, що використовуються для впливу на дітей та тварин. Первісні прагматичні значення цих висловлень зумовлюють прагматичні значення вигуків.
Як істотний компонент мовленнєвого спілкування вигуки використовуються для вираження субєктивно-модальних значень, різних емоційних реакцій, акцентування, посилення чи інтенсивності. Вони зрозумілі кожному членові мовного колективу й належать до метакомунікативних засобів мови.
Вигуки належать до діалогічного мовлення, вживаються, як правило, в умовах неофіційного спілкування. Їх вибір адресантом залежить від ситуативності, емоційності мовлення, теми, інтелектуального рівня співрозмовників.
Вигуки, виходячи із загальномовних значень і значень, які реалізуються тільки в контексті, поділяються на вигуки з конвенційно-обумовленим і контекстуально-обумовленим прагматичними значеннями.
Вигуки з конвенційно-обумовленим прагматичними значеннями мають загальномовні значення. Вони притаманні вигукам, семантичні функції яких спеціалізовані, тобто однозначні. Вони обєднуються спільним прагматичним значенням, утворюють прагмасемантичні ряди, тобто ряди вигуків, що перебувають між собою у відносинах семантичної тотожності, але відрізняються сферами й умовами вживання.
Вигуки з контекстуально-обумовленим прагматичним значенням становлять такий прошарок, до складу якого входять вигуки з дифузними функціями. Вони співвідносяться переважно з прагматичним субєктом (мовцем), виражають його емоції й почуття, реакції на зміст висловлення, на те, що відбувається, тобто є адресантно-орієнтованими.
Вигуки англійської мови можуть прагматично варіювати, що повязане з їхньою потенційною й синхронною прагматичною багатозначністю, зумовленою їхньою здатністю до реалізації кількох прагматичних значень у різних і одних і тих самих мовленнєвих контекстах функціювання. Прагматичне варіювання вигуків повязане з їхнім позиційним варіюванням.
Вигукам властивий іллокутивний синкретизм, повязаний з тим, що вигуки можуть одночасно виражати кілька прагматичних значень, що нерідко спостерігається при транспонуванні іллокутивної сили одиниць однієї групи в іншу.
Прагматичне варіювання та прагматичний синкретизм, як правило, притаманні вигукам з конвенційно-обумовленим значенням - вигукам-директивам та вигукам-експресивам.
Мовленнєва комунікація як двоплановий процес дістає трифазний розвиток, для реалізації кожної з фаз використовуються певні метакомунікативні сигнали. Вигукові висловлення посідають значне місце в організації дискурсу, оскільки вони є тими елементами мовленнєвого акту, які сприяють встановленню контакту між мовцем і слухачем, продовженню мовленнєвого акту, а також розмиканню контакту між ними.
Відношення прагматичного узгодження з іншими одиницями висловлення й, ширше, дискурсу властиві різним типам вигукових висловлень у різних за своєю іллокутивною силою висловленнях. Відношення прагматичного узгодження є важливим для вираження інтенції мовця, ступеня впливу на адресата, додержання принципу кооперативності спілкування, звязку з етикетною стороною спілкування.
Особливість прагматики вигукових висловлень, їхня здатність вступати у відношення прагматичного узгодження чи неузгодження з іншими частинами дискурсу має істотне значення з точки зору закономірностей організації міжособистісного спілкування, опис якого правомірно проводити з урахуванням не тільки комунікативно-прагматичних типів висловлень, але й інтеракціональних дій.
Результати дослідження можуть слугувати для подальшого аналізу вигуків, їхнього місця у дискурсі англійської мови, а також для вивчення їх як обєкта лексикографії як з точки зору кількісної їх фіксації у словниках, так і якісної, з урахуванням властивих їм прагматичних особливостей. Крім того, інтерес становить взаємодія вербальних і невербальних засобів у формуванні прагматичних значень вигуків, сприйняття і розуміння значень вигукових висловлень у міжкультурній комунікації.
Основні положення дисертації відображено в таких публікаціях автора: Використання вигуків в організаціїї мовленнєвої діяльності//Іноземні мови. - 1997. - №2. - С.49-51.
Комунікативноорганізуюча роль вигуків англійської мови//Мова у соціальному і культурному контексті: Зб. наук. праць. - К.: Логос, 1997. - С. 43-48.
Прагматичні значення вигукових висловлень англійської мови//Мовні і концептуальні картини світу: Зб. наук. праць. - К.: Логос, 1998. - С. 57-62.
Роль англійських вигуків у прагматичній організації дискурсу//Мовні і концептуальні картини світу: Зб. наук. праць. - К.: Вид-во Київ. націон. ун-ту імені Тараса Шевченка. -2004. - №10. -С. 290-295.
Прагматичні звязки вигукових висловлень з іншими компонентами дискурсу//Мовні і концептуальні картини світу: Зб. наук. праць. - К: Видавн. дім Дмитра Бураги, 2004.- Випуск 14, кн. 1. - С. 164-171.
Прагматичне варіювання та прагматичний синкретизм вигуків//Мовні і концептуальні картини світу: Зб. наук. праць. - К.: Видавничо-полігр. центр “Київський університет”. - 2005. - №12. - С. 188-194.
О коммуникативных функциях междометий//Тезисы докл. к выступл. на совещании “Прагматические аспекты функционирования языковых единиц”. - М.: Ин-т языкознания АН СССР. - 1991. - С. 86.