Поняття та види зайнятості населення. Сфера здійснення зайнятості, відтворення робочої сили і суспільного поділу праці. Класифікація форм зайнятості населення. Механізми регулювання зайнятості. Соцiально-економiчний механiзм економiчного примусу до працi.
Аннотация к работе
ПРИКАРПАТСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМ. В. СТЕФАНИКА РЕФЕРАТ НА ТЕМУ: «Види та форми зайнятості населення» Виконав: Перевірив: м. Калуш - 2010 р. Поняття, види та форми зайнятості населення Зайнятість населення являє собою діяльність частини населення щодо створення суспільного продукту (національного доходу). Згідно із законом України “Про зайнятість населення” до зайнятого населення належать громадяни нашої країни, які проживають на її території на законних підставах, а саме: • працюючі за наймом на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) на підприємствах, установах, організаціях незалежно від форм власності, у міжнародних та іноземних організаціях в Україні та за кордоном; • громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їхніх сімей, які беруть участь у виробництві; • вибрані, призначені або затверджені на оплачувану посаду в органах державної влади, управління чи в суспільних обєднаннях; • громадяни, які служать у збройних силах, прикордонних, внутрішніх, залізничних військах, органах національної безпеки та внутрішніх справ; • особи, які проходять професійну підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації з відривом від виробництва; які навчаються у денних загальноосвітніх школах, середніх спеціальних та вищих навчальних закладах; • зайняті вихованням дітей, доглядом за хворими, інвалідами та громадянами похилого віку; • працюючі громадяни інших держав, які тимчасово перебувають в Україні і виконують функції, не повязані із забезпеченням діяльності посольств і місій. Згідно з одним із уявлень, яке можна знайти в нашій економічній літературі, форми зайнятостi являють собою органiзацiйно-правовi способи та умови використання людської працi й розрізняються мiж собою: - нормами правового регулювання тривалостi та режимiв працi, згідно з якими робочий день може бути повним або неповним, а режими працi та вiдпочинку - жорсткими або гнучкими; - регулярнiстю трудової дiяльностi, яка може бути постiйною, тимчасовою, сезонною або епiзодичною; - мiсцем виконання роботи - на пiдприємствi або вдома; - статусом дiяльностi, вiдповiдно до якої прийнято видiляти основну, додаткову, вторинну та спецiальну зайнятiсть (Шевченко Л. С. Занятость в рыночной экономике // Бизнес-информ. -2005. - № 1., С. 23). Неповна зайнятiсть - це зайнятiсть певної особи або протягом неповного робочого часу, або з неповною оплатою, або з неповною ефективнiстю. Мiжнародною органiзацiєю працi примусова зайнятiсть зі скороченням заробiтної плати внаслідок зниження дiлової активностi пiдприємства визначається як скорочений робочий час або часткове безробiття.