Основні тенденції розвитку державного корпоративного сектора в Україні. Інноваційний розвиток державних промислових підприємств в сучасних умовах. Лізинг, франчайзинг, венчурне фінансування як перспективні методи заснування та розвитку малих підприємств.
Аннотация к работе
Законом України "Про підприємництво" визначено: "Підприємство - основна організаційна ланка народного господарства України. Підприємство - самостійний господарюючий статутний обєкт, який має права юридичної особи та здійснює виробничу, науково-дослідницьку і комерційну діяльність з метою одержання відповідного прибутку".Так, у Законі України "Про підприємництво в Україні" [2] визначено, що в Україні можуть діяти підприємства таких видів: · приватне підприємство, засноване на власності фізичної особи; Відповідно до обсягів господарського обороту підприємства і чисельності його працівників (незалежно від форм власності) воно може бути віднесене до категорії малих підприємств. Підприємства можуть обєднуватись у великі компанії: · асоціації - договірні обєднання, створені для постійної координації господарської (підприємницької) діяльності; · корпорації - договірні обєднання (акціонерна форма власності), створені на основі поєднання виробничих, наукових та комерційних інтересів, що передбачає колективне володіння власністю (капіталом), концентрацією функцій управління підприємством в руках професійних управляючих (менеджерів); З точки зору належності капіталу підприємства бувають: · національні - капітал належить підприємцям своєї країни;Під державним корпоративним сектором розуміють сукупність акціонерних товариств, частка акцій яких належить державі. Крім того, до державного корпоративного сектора можна зарахувати сукупність відносин між державою та акціонерними товариствами щодо регулювання та контролю за діяльністю останніх. Держава може виступати не лише як акціонер, а й виконувати регуляторні функції стосовно діяльності корпоративного сектора, зокрема, через встановлення законодавчих норм функціонування акціонерних компаній, контролю за дотриманням прав акціонерів. Передусім, держава, будучи акціонером, має впливати на концепцію розвитку підприємства внаслідок внутрішньо притаманних для неї функцій. У цілому такі відносини регламентуються українським законодавством, зокрема Законом "Про господарські товариства", який надає можливість державі: брати участь в управлінні справами товариства у порядку, встановленому установчими документами; брати участь у розподілі прибутку товариства і отримувати його частину (дивіденди); вийти з товариства згідно зі встановленим порядком; отримувати інформацію про діяльність товариства.Ринкові відносини в Україні, що впроваджуються, ще не позбулися спадщини адміністративно-командної системи - затратного, неефективного господарювання, котре в умовах жорсткої міжнародної конкуренції та встановлення врівноважених цін ставить більшість теперішніх підприємств перед загрозою банкрутства. Поки що інноваційний процес в Україні не набув достатніх темпів розвитку. На інноваційні процеси в Україні негативно впливає і кризовий стан у науці, викликаний різким скороченням за останні роки бюджетних коштів, що спрямовуються державою на фінансування розвитку науки і техніки. Метою є вивчення інноваційних процесів в умовах негативних наслідків кризових явищ у економіці України та їх переплетіння у сферах науки, освіти, техніки і технологічного розвитку, що зумовило їх істотне гальмування, зменшення бюджетного фінансування науково-технічної сфери, низького рівня впровадження у виробництво результатів досліджень та розробок, яке призводить до того, що наука поступово перестає бути суспільно визначеною пріоритетною діяльністю держави і відбувається незворотна втрата інтелектуального потенціалу країни. Одначе країна, виробництво якої опирається на імпортну техніку і технологію, незмінно опиняється в залежному становищі від промислово розвинених країн.Як висновок, можна сказати, що основою підприємства є професійно організований трудовий колектив, озброєний знаннями, навичками, засобами виробництва та ресурсами для виконання виробничої програми. Підприємство формується під впливом зовнішнього і внутрішнього середовища. Зовнішнє середовище визначає ефективність роботи підприємства.
План
Зміст
Вступ
1. Види підприємств
2. Основні тенденції розвитку державного корпоративного сектора в Україні
3. Інноваційний розвиток промислових підприємств в сучасних умовах
Висновки
Література
Вывод
Як висновок, можна сказати, що основою підприємства є професійно організований трудовий колектив, озброєний знаннями, навичками, засобами виробництва та ресурсами для виконання виробничої програми.
Підприємство формується під впливом зовнішнього і внутрішнього середовища.
Зовнішнє середовище визначає ефективність роботи підприємства. Це споживчі продукції, партнери, державні інституції, населення.
Внутрішнє середовище - це ресурси підприємства (основні фонди, оборотні засоби, майно, фінанси, робітники), інформація, тобто те, що необхідно для виготовлення продукції.
Головна мета підприємства визначається його місією. На основі загальної місії підприємства формуються і встановлюються загальні цілі підприємства, що мають бути конкретними і вимірювальними, орієнтованими у часі, досяжними і такими, які взаємно підтримують одна одну.
Головними напрямами підприємства є вивчення ринку товарів, інноваційна, науково-технічна, виробнича, економічна та соціальна діяльність, після реалізаційний сервіс, вивчення чинних законодавчо-правових і нормативних матеріалів тощо.
Метою роботи підприємства є отримання прибутку, що розподіляється за чіткою схемою відшкодувань у державний бюджет, на утримання самого підприємства і його робітників та розширення виробництва.
Незалежно від форм власності сучасне підприємство працює на умовах повного госпрозрахунку. Воно самостійно укладає договори, веде розрахунки з партнерами та споживачами, розпоряджається прибутком, визначає свою спеціалізацію та менеджмент.
Список литературы
1. Інвестиції: практика та досвід. - 2009 - №16 - с.47-51.
2. Держава та регіони. Серія: Економіка та підприємництво - 2007 - №6 - с.17-21.
3. Актуальні проблеми економіки - 2007 - №5 - с.120-128.
4. Регіональна економіка. - 2003 - №3 - с.174-178.