Криміналістичне дослідження проблемних питань застосування різних способів перевірки інформації про підготовку і скоєння злочинів проти довкілля. Висвітлення джерел інформації про підготовку і скоєння кримінальних правопорушень екологічного законодавства.
Аннотация к работе
Зокрема викликає занепокоєння той факт, що в новому кримінально-процесуальному законодавстві недостатньо норм, які б закріплювали базові положення криміналістичного вчення про види джерел інформації про злочини, а також про способи перевірки такої інформації, якими могли б користуватися слідчі в ході досудового розслідування, в тому числі злочинів проти довкілля. Водночас проблема перевірки інформації про будь-які злочини, в тому числі злочини проти довкілля, є дискусійною. З огляду на це метою статті є спроба класифікувати види інформації про злочини проти довкілля, яка може надходити слідчому, прокуророві або оперативним підрозділам, а також окреслення способів перевірки такої інформації з метою використання такої інформації в якості доказової в кримінальному провадженні. Це, у свою чергу, вимагає виконання таких завдань: дослідити і порівняти старі і нові норми кримінально-процесуального законодавства, що стосуються видів джерел інформації про злочини проти довкілля, порядку збирання такої інформації, способів перевірки інформації та її оцінки з точки зору належності і допустимості; виявлення можливих прогалин у сучасному кримінально-процесуальному законодавстві; обґрунтувати доцільність класифікації видів джерел інформації про злочини проти довкілля та визначення способів її перевірки. Аналіз практики досудових розслідувань показує, що на початковій стадії розслідування зявляється субєктивна заява або повідомлення про злочин, який вже був вчинений і має певні негативні наслідки, або злочин, який готується, і в цій заяві, або повідомленні, містяться неперевірені дані, що мають підтверджувати наявність підстав для порушення кримінальної справи.Проблема класифікації джерел криміналістичної інформації про злочини проти довкілля та способів перевірки такої інформації потребує подальшого дослідження. Ми звертаємо увагу на той факт, що криміналістичне вчення про джерела інформації про злочини не отримало належного закріплення в нормах кримінального процесуального закону. 214 КПК України 2012 року, яка говорить про самостійне виявлення слідчим, прокурором з «будь-якого джерела» обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення. Доцільно до глави 19 КПК України 2012 року включити додатково статті: «Джерела інформації про злочин», «Порядок перевірки інформації про злочин».
Вывод
Проблема класифікації джерел криміналістичної інформації про злочини проти довкілля та способів перевірки такої інформації потребує подальшого дослідження. Ми звертаємо увагу на той факт, що криміналістичне вчення про джерела інформації про злочини не отримало належного закріплення в нормах кримінального процесуального закону. Зокрема потребує уточнення норма ч. 1 ст. 214 КПК України 2012 року, яка говорить про самостійне виявлення слідчим, прокурором з «будь-якого джерела» обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення. Все ж таки, будь-яке джерело інформації має підлягати ретельній перевірці за допомогою різних засобів. Сьогодні ми маємо безліч приватних джерел масової інформації і матеріали, які в них публікуються, є досить суперечливими. Багато цих матеріалів спростовується вже найближчим часом.
Ми вважаємо, що законодавець має розробити відповідні кримінально-процесуальні норми, які б регламентували види інформації про злочини, порядок і способи перевірки подібної інформації. Доцільно до глави 19 КПК України 2012 року включити додатково статті: «Джерела інформації про злочин», «Порядок перевірки інформації про злочин». Подібні заходи допоможуть відфільтровувати другорядну інформацію про правопорушення, які не можна відносити до кримінальних: адміністративні та дисциплінарні проступки.
Етап попередньої перевірки інформації на стадії початку досудового розслідування і сам процес розслідування повинен відповідати системі принципів, які вдало сформулював Я.В. Кузьмичов: а) принципи організації розслідування, які характеризують специфіку організації роботи слідчого, діяльність слідчих підрозділів, взаємодію слідчого з прокурором; б) принципи законодавства України, що концентрують у собі основні керівні ідеї держави в галузі кримінальної політики; в) принципи етичностіі моралі, що допускають використання під час розслідування тільки тих методів, прийомів, засобів, що не суперечать загальнолюдським цінностям, не принижують честі і гідності особи; г) принципи криміналістичної тактики, що дозволяють найбільш ефективно й економно використовувати методи, прийоми і засоби вилучення, дослідження і застосування доказів [9, а 139].
2. Уголовно-процессуальный кодекс Украинской ССР: [науч.-практ. коммент.] / [В. Г Белоусенко, Ю. М. Грошевой, А. Я. Дубинский и др.] ; отв. ред. П. Г Цупренко. - К.: Политиздат Украины, 1984. - 595 с.
3. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України від 5 квітня 2001 року / За ред. М. І. Мельника, М. І. Хавронюка. - К.: Каннон, А.С.К., 2001. - 1104 с.
4. Мельник В. В. Искусство доказывания в состязательном уголовном процессе. - М., 2000. - 192 с.
5. Буганов О. Співвідношення оперативно-розшукових матеріалів і доказів в кримінальному процесі // Підприємництво, господарство і право. - 2003. - № 7. - С. 120-124.
6. Бахин В. П. Тактика использования внезапности в раскрытии преступлений органами внутренних дел: [учебное пособие] / В. П. Бахин, В. С. Кузьмичев, Е. Д. Лукьяников. - К., 1990. - 56 с.
7. Лісогор В. Г. Криміналістичне забезпечення збереження таємниці досудового слідства: [науково-практичний посібник]. - Д.: Юридична академія МВС, 2005. - 156 с.
8. Зеленецький В. Форма і зміст рішення про порушення кримінальної справи // Вісник АПН України. - 1998. - № 1(12). - С.111-116.
9. Кузьмичов Я. В. Принципи початкового етапу розслідування // Науковий вісник НАВСУ - 2004. - № 1. - С.138-142.