Комплексне дослідження чинного виборчого законодавства України, історичних аспектів його становлення та етапів розвитку, впливу на цей розвиток суспільних процесів. Обґрунтування необхідності вдосконалення законодавчого врегулювання виборчого процесу.
Аннотация к работе
Метою проведення правової реформи, зокрема реформи виборчого права є побудова в Україні демократичної правової держави, організація і функціонування якої мають забезпечити суверенітет народу. Серед авторських законопроектів : проект Закону України “Про вибори народних депутатів України”, 1995 р.; проект Закону “Про політичні партії в Україні”, 1997р.; проект Закону “Про вибори Президента України”, 1998 р.; проект Закону “Про доповнення до Кримінального кодексу України (стосовно статей 127-1, 128-1, щодо перешкодження роботі виборчих комісій і неправомірне використання виборчих бюлетенів), 1999 р.; проект Закону "Про внесення змін до Цивільного процесуального Кодексу України". Дослідження проводилось під час роботи в спеціальних комісіях, утворених Постановами Верховної Ради України “Про створення Тимчасової спеціальної комісії по опрацюванню проекту Конституції України” 5 травня 1996 року та “Про склад Тимчасової спеціальної комісії по доопрацюванню проекту Закону України про вибори народних депутатів України” від 20 листопада 1996 року. Новизну відбивають такі основні положення і висновки : - Звязок норм виборчого законодавства і норм Конституції України реалізує нормативну логіку єдиного джерела влади в Україні, яким є народ. Окрім цього, результати дослідження стали основою для вдосконалення чинного законодавства України про вибори: Закону України “Про вибори народних депутатів України” від 24 вересня 1997 року; Закону України “Про вибори Президента України” від 5 березня 1999 року; Закону України “Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів” від 14 січня 1998 року; Закону України “Про Центральну виборчу комісію” від 17 грудня 1997 року; Закону України “Про внесення змін до Кримінального кодексу України”.Всі органи управління в системі державної влади чи самоврядування формуються обраними безпосередньо громадянами органами чи посадовими особами. Обґрунтована необхідність участі суду на всіх стадіях виборчого процесу, що забезпечує здійснення Конституційного положення, щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають в державі. В поєднанні із відмовою від негативного голосування й запровадженням позитивної форми вибору, відмова від принципу абсолютної більшості якісно змінила психологію мотивації виборця і забезпечила пріоритет позитиву під час кампанії щодо особи кандидата. Пропозиції цілісних проектів Законів України й окремих проектів змін до виборчого законодавства, а також Цивільного процесуального кодексу, Кодексу про адміністративні правопорушення та Кримінального кодексу України, що набули чинності й були застосовані під час виборчих кампаній, забезпечили : зміну виду виборчої системи при виборах Парламенту - замість мажоритарної системи абсолютної більшості запроваджена змішана система із поєднанням типу мажоритарної складової відносної більшості й пропорційної складової із типом закритих списків в єдиному загальнодержавному окрузі; запровадження нового підходу й порядку контролю за виборчим процесом - впроваджені нові типи виборчих бюлетенів із контрольними талонами й суцільною нумерацією дільниця - округ, запроваджена нова процедура формування всіх виборчих комісій із гарантованою участю в них представників політичних партій та кандидатів, що беруть участь у виборчих перегонах; захист прав виборців на обрання Глави держави, через вилучення норми, що дозволяє визнати вибори недійсними.
Вывод
У висновках узагальнюються основні результати дисертаційного дослідження.
Найважливішим принципом будівництва органів державної влади є демократичний порядок їх формування. Всі органи управління в системі державної влади чи самоврядування формуються обраними безпосередньо громадянами органами чи посадовими особами. Отже, влада народу є головною правовою категорією сучасного конституціоналізму.
Обґрунтована необхідність участі суду на всіх стадіях виборчого процесу, що забезпечує здійснення Конституційного положення, щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають в державі.
Доведена наявність правового конфлікту між конституційним правом громадян обирати і бути обраними і можливість визнання виборчими комісіями виборів недійсними, тобто, встановлена неконституційність інституту “недійсних виборів”.
Доведена неконституційність, а отже необхідність усунення відсоткового барєру участі громадян у виборах, як обовязкової умови для визнання виборів чинними. В поєднанні із відмовою від негативного голосування й запровадженням позитивної форми вибору, відмова від принципу абсолютної більшості якісно змінила психологію мотивації виборця і забезпечила пріоритет позитиву під час кампанії щодо особи кандидата.
Підсумки дисертаційного дослідження втілені у законопроектах та Законах України.
Пропозиції цілісних проектів Законів України й окремих проектів змін до виборчого законодавства, а також Цивільного процесуального кодексу, Кодексу про адміністративні правопорушення та Кримінального кодексу України, що набули чинності й були застосовані під час виборчих кампаній, забезпечили : зміну виду виборчої системи при виборах Парламенту - замість мажоритарної системи абсолютної більшості запроваджена змішана система із поєднанням типу мажоритарної складової відносної більшості й пропорційної складової із типом закритих списків в єдиному загальнодержавному окрузі; запровадження нового підходу й порядку контролю за виборчим процесом - впроваджені нові типи виборчих бюлетенів із контрольними талонами й суцільною нумерацією дільниця - округ, запроваджена нова процедура формування всіх виборчих комісій із гарантованою участю в них представників політичних партій та кандидатів, що беруть участь у виборчих перегонах; захист прав виборців на обрання Глави держави, через вилучення норми, що дозволяє визнати вибори недійсними. Виявлені порушення мають усуватись виборчими комісіями. Порушники закону повинні притягатись до відповідної юридичної відповідальності. А Центральна виборча комісія зобовязана встановлювати обєктивно правильний підсумок виборів; перехід від чотирьохрівневого типу побудови виборчих комісій (дільнична - районна (міська) - обласна - Центральна) до трьохрівневого (дільнична - окружна - Центральна), що зменшило можливості адміністративного впливу на роботу комісій та підвищило оперативність проходження інформації при виборах Президента України; передачу основних функцій по організації виборчих кампаній в одномандатних виборчих округах до окружних виборчих комісій, включно з правом визначення особи, обраного депутата. За Центральною виборчою комісією при цьому залишилось право розгляду апеляції, щодо правильності рішень окружної комісії.
Список литературы
Місце суду в правовій інфраструктурі виборчих кампаній в Україні // Право України. - 1999. - №5. - С. 23-25.
Реформа виборчої системи і Парламент України // Право України. - 2000. - №1. - С. 97.
Конституційне забезпечення народовладдя в Україні // Віче. - 2000. - №2. - С. 3-11.
Проблема недійсності виборів // Право України. - 2000. - №6. - С. 84-85.
Роль політичних партій у виборчому процесі // Матеріали щорічної Конференції Асоціації працівників виборчих органів Центральної та Східної Європи. Київ. 1994. - С. 28-29.
Громадські організації та законодавство //Інформаційний бюлетень СКУЮ. - № 9-10(8).- 1996.
Виборче законодавство України: історія становлення та перспективи розвитку // Матеріали міжнародної науково-практичної конференції “Вибори - 98: Досвід. Проблеми. Перспективи”, проведена 18-20 листопада 1998 року Центральною виборчою комісією. Київ. 1999. - С. 48-49.
Основні положення та особливості Закону “Про вибори Президента України”. // Матеріали семінару “Регіональні масмедіа та президентські вибори в Україні”, проведений 22-23 квітня 1999 року Центром політичних досліджень та інформаційних технологій “Демократія і розвиток”. Київ. - 1999. - С.4-7.