Вивчення особливостей українських звичаїв, таких як весільний обряд, заснований на комплексі церемоній, народних традицій, повязаних з укладенням шлюбу. Оспівування передвесільного обряду в українській народній пісні. Діалоги сватів в обряді сватання.
Аннотация к работе
Міністерство освіти і науки України Міністерство освіти і науки Автономної Республіки Крим Республіканського вищого учбового закладу Кримський гуманітарний університет філія м. Армянська Кафедра гуманітарних наук Тема: «Весільні пісні та обряди». Фольклорна практика План Вступ Передвесільний цикл Власне весільний цикл Народні прикмети Весільні привітання Весілля в Сумській області Звіт Список використаної літератури Вступ У весільних обрядах відбилися народна мораль, звичаєве право, етичні норми та світоглядні уявлення, що формувалися протягом століть. Наприклад, збір дружини (весільний похід) молодим, імітація викрадення нареченої (посад молодої), подолання перешкод на шляху до молодої (перейма) - це свідчення давніх форм шлюбу умиканням, а діалог старостів про куницю та мисливця, обмін подарунками між сватами, викуп коси, виплата штрафу за безчестя - своєрідний відгомін звичаю укладання шлюбу на основі купівлі-продажу. У цілому ж українське весілля поділяється на три цикли: передвесільний, власне весільний і післявесільний. Власне весілля складалося із запросин, обдарування, посаду молодих, розплітання коси, розподілу короваю, перевезення посагу, перезви, рядження. Післявесільний цикл присвячувався вшануванню батьків молодими, прилученню невістки до родини чоловіка. Передвесільний цикл Передвесільний обряд: короткий огляд Шлюбу або весіллю передувало тривале знайомство молодих людей: вуличні гуляння, вечорниці, досвітки. Хлопці та дівчата нічого собі не дозволяли такого, що дозволяють у наші часи. От як оспівується передвесільний обряд в українській народній пісні: Покровонько, Покровонько, Покрий мені голвоньку, Щоб я жінкою була, Щоб мені весело жилось З чоловіком молоденьким, З дитятком весельньким Сватання (сватанки, змовини, брання рушників, рушники, згодини, слово). Досить складний обряд сватання вельми стисло описав Т. Г. Шевченко: Покохавши літо чи два... парубок до дівчиного батька й матері носила старостів, людей добромовних і на таку річ дотепних. От на Закарпаті на сватанні дівчини сват розхвалював наречену такими словами: «Вона не жовтокоса, не чорноока, але така, як красна квітка, як золотий вінок, як коштовний камінь, як зоря на небі, як роса на сонці». Батьки дівчини, заздалегідь приготувавшись до приходу сватів, зустрічали їх хлібом - сіллю і накритим до обіду столом.